Сучасний стан важкої сцени нерідко нагадує ринок сучасної літератури. Є гіганти-натхненники, справжні майстри, а є всі інші, у підсумку тонни лайна в дорогих і не дуже обкладинках лежать у книгарнях, але як не парадоксально, недовго лежать, адже люди все це «їдять». Приблизно ті ж тенденції на метал-сцені. Кількість гуртів зростає в геометричній прогресії, є титани жанрів, а є зовсім безбарвні послідовники, що потопають у власній безсилості вигадати щось нове. Причому виконання дуже часто виявляється на висоті, композиційно ми інколи зустрічаємо непогані пісні, але прокрутивши диск пару разів, ми розуміємо, що не почули нічого, що свідчило б про своєрідність колективу. Що може врятувати в цій ситуації — висока техніка, вміння писати хіти, хай і з використанням чужих ідей, ідеальний запис і ще низка моментів. Все це можна відкинути, якщо є індивідуальність, однак останнє — дедалі рідкісніше явище.
Отже, диск називається «Failure to Perfection», гурт SUBMISSION, данці, виникли у 2003-му, в 2004-му записали демо, в 2005-му — EP, у 2006 ось цей самий диск. Спробуємо врятувати гурт і довести, що є в них щось своєрідне. Отже, почнімо. Вокал — найжахливіше, що є в колективі, він просто ніякий, нульовий, можна ще по-різному сказати, крім того, відчуття, що при записі партій вокаліст слухав щось зовсім інше, аніж музика, що присутня на диску. Мастеринг, доволі кривий загалом, ситуацію зовсім не врятував. Ударні працюють за схемою — робочий — кулеметна черга — бочки — робочий — кулемет... у попа був собака, загалом... Гітари — ну рифи як рифи, навіть є подоба невеликих соло. Бас жодної самостійної функції в собі не несе. Стилістично — мелодік-дез із невеликими вкрапленнями металкору. Звісно ж є епізоди з чистим вокалом, «адже у всіх же є, значить і нам треба». Коротше, послухали, побажали гурту нинішнього вокаліста залишити тільки на чисті партії та знайти того, хто вміє нормально ричати, вийняли диск, прибрали, забувши його назву, й слухаємо щось інше. Краще б диск дратував, тоді хоч щось у ньому можна було б відзначити. Матеріал непоганий для концертів, у студійному варіанті навіює нудьгу.