Чесно кажучи, останніми роками хочеться поставити запитання – що це за дивна мода така – грати melodic metal з абсолютно чистими партіями гітар і вставляти туди елементи melodic death та/або melodic black у вигляді пари гроулінг/скримінг і специфічних клавішних партій, водночас не блискаючи оригінальністю. Отже, що ми маємо. Як я вже сказав, найчистіші партії гітар і басу, ту саму вокальну пару від одного вокаліста, бадьору, енергійну й багато в чому веселу музику. Наголос іде на доволі просто досяжну мелодику, практично відсутні дисонанси, музика приємна на слух. Клавішні програші важливіші за соло-партії гітар. Що ж можна сказати про гурт SYCRONOMICA, щоб якось їх виділити. Їхній другий альбом "Gate" вельми нагадує музику їхніх колег по цеху ILLNATH, так само як обидва ці гурти безпосередньо зав'язані на альбомі DIMMU BORGIR зразка 1999 року, коли вперше в симфо-блеку клавіші відверто вийшли вперед. Для SYCRONOMICA характерні трохи похмурі й моторошні, але все ж красиві вступи до пісень, доволі просте побудування композицій і на рідкість невиразний та нецікавий вокал – це сумний факт, але його не можна не відзначити, у голосі абсолютно відсутні лють, експресія та напор, тембрально теж нічого цікавого, присутнє відчуття, ніби вокаліст сидить у кріслі, п'є каву й заодно веде повчальну розповідь. Цілком можливо, що це й був очікуваний ефект. Але в цій ситуації, повторюся, потрібен був цікавіший тембр.
Після прослуховування альбому враження двоїсте: пісні мелодійні, дуже прості для сприйняття, рифи впродовж пісень повторюються у величезній кількості, і ось при всьому цьому композиції абсолютно не запам'ятовуються. Чому такий ефект – сказати складно. Однак доводиться визнати, що серед цілої низки подібних робіт даний реліз явно не на висоті.
З точки зору лірики також нічого виразного тут немає. Диск належить до величезної кількості симфо-блек та пауер-металевих робіт, виконаних у вельми примітивному фентезійному дусі, які різняться лише тим, хто має перемогти у вирішальній битві: темний лорд чи принц на драконі.
Диск, утім, може вельми припасти до вподоби шанувальникам подібного напрямку, особливо тим, кому до душі спокійне та багате звучання, любителям екстремальних проявів, бластбітів, демонічного надривного вокалу тут слухати нічого.