Свій перший альбом цей відомий американський прог-пауер гурт випустив у 1994 році, у 2002 році альбомів було вже 6, що й казати, музиканти завжди працювали дуже активно. Неодноразово змінювалася музика та звучання колективу, і з кожним роком зростала кількість мелодій великих композиторів, які засновник, гітарист та автор майже всього музичного матеріалу SYMPHONY X Майкл Ромео встиг поексплуатувати у своїх композиціях: був Бетховен, був Верді, був Моцарт, до речі і в того, і в іншого були взяті уривки з Реквіємів, перше ж місце завжди впевнено тримав Йоганн Себастьян Бах. 6-й альбом гурту "The Odyssey" звучав важче і більш агресивно порівняно з попередніми роботами, а частка power metal у ньому значно знизилася, крім того Майкл нарешті відмовився від практики запозичень. Після релізу диска наприкінці 2002 року команда вирушила в тур.
Інформація про підготовку нового альбому з'явилася вперше у травні 2004-го року, однак саме того року клавішник колективу Майкл Піннелла вирішив видати свій сольник, так з'явився "Enter By The Twelfth Gate", далі естафету прийняв вокаліст гурту Рассел Аллен, і в серпні 2005-го вийшов "Russell Allen's Atomic Soul". На сайті SYMPHONY X про все це послідовно повідомлялося, при цьому Майк не забував згадувати, що робота над новим альбомом начебто продовжується. У 2006 басисту колективу Майку ЛеПонду (в 2004 він встиг записати альбом з DISTANT THUNDER) робили операцію, відповідно робота над альбомом вчергове загальмувалася. До речі сам Майкл Ромео за ці роки встиг відзначитися в KOTIPELTO та REDEMPTION, в останньому колективі на ударних деякий час значився й ударник SYMPHONY X Джейсон Рулло. Загалом, скажемо об'єктивно, протягом майже 5 років учасники SYMPHONY X займалися чим завгодно окрім студійної діяльності в основному проєкті. Як підсумок, "The Odyssey" було видано 4 листопада 2002 року, а "Paradise Lost" з'явився на полицях 26 червня 2007-го. За ці роки не було випущено нічого окрім збірника "Rarities And Demos" з 6 треків. У зверненні, приуроченому до виходу альбому, музиканти дякують шанувальникам за тривале очікування. Що ж, послухаємо, що приготували для нас майстри прог-пауеру за такий довгий період студійного мовчання.
Перед нами годинний матеріал. На чому одразу акцентується увага — абсолютно несхожі на всі попередні альбоми зведення та мастерінг матеріалу. Вперше форсовано на передній план висунуто рифи. Клавіші на альбомі, зрозуміло, присутні, але визначено не в тій ролі, як у минулі часи. Запозичень у знаменитих композиторів знову немає. На відміну від здебільшого прогового "Одіссея" елементи power metal на "Paradise Lost" проявляються набагато яскравіше. Загалом альбом набагато більш швидкісний та стрімкий, повільні програші тут звісно є — але радше як короткі зв'язки. Особливо хочеться відзначити вокал. Це просто блиск, Рассел Аллен демонструє просто фантастичні голосові здібності — агресивний і хрипкуватий, чистий і дуже високий, ті інновації в його голосі, які ми вже чули на минулому релізі, тепер отримали чудовий розвиток. При всьому цьому альбом вийшов як ніколи епічним та пафосним, але це анітрохи не псує враження, Майкл Ромео створив дивовижну за своєю гармонією платівку. Об'єктивно скажемо, композиції не запам'ятовуються так легко, як це відбувається з піснями перших трьох альбомів, але в даній ситуації це визначено лише привід послухати альбом ще кілька разів. І нехай диск не здається регресом для тих, хто налаштувався на ще більш прогове звучання, ніж те, що було на "The Odyssey". SYMPHONY X хороші саме на стику жанрів. На цьому я рецензію закінчу, альбом не можна назвати геніальним, а ось хорошим, якісним, незвичним і визначено гідним місця в колекції цілком можна.