Гурт, заснований братами Гієтала — хто б міг подумати! — у далекому 1985 році, тобто за часів правління таких імператорів heavy та power metal, як ACCEPT, JUDAS PRIEST та AC/DC. Ідеї цих грандів просочуються крізь усі альбоми фінів, але розмови й звинувачення у плагіаті та клонуванні, що приписуються молодим колективам, тут якось не зовсім доречні, зважаючи на 23-річний стаж фінів (ще невідомо, хто в кого запозичував :))
У вісімдесяті роки метал із Фінляндії навіть ніхто собі й уявити не міг, але з появою на початку 90-х таких колективів, як AMORPHIS, SENTENCED, про Фінляндію стає відомо шанувальникам таких стилів, як дум та дез, по всьому світу, але знов-таки це не heavy. Популярність же останнього спалахує в країні після появи в середині 90-х NIGHTWISH та CHILDREN OF BODOM, що спричинили збільшення популяції клонів цих команд на всіх континентах. 2002 року лави NIGHTWISH поповнюються одним із засновників TAROT — Марко Гієтала, який виконує роль бас-гітариста й додаткового вокаліста. Саме це й стає поштовхом до розвитку напівзабутого проєкту Марко — 2003 року TAROT випускають Suffer Our Pleasures і на хвилі успіху NIGHTWISH отримують таку довгоочікувану популярність. 2006 року виходить перевидання всіх номерних альбомів гурту з бонусними треками, а також контракт із мейджором Nuclear Blast. Останній альбом фінів Crows Fly Black виходить на цьому лейблі цього року.
Перше, що впадає в очі — це оформлення обкладинки та буклета, виконане у похмурих синьо-чорних тонах. На обкладинці серед хмар болтаються фігурки якихось людей, кожна з яких підвішена на шнурку, один кінець якого обв'язаний навколо шиї, а інший іде кудись увись. Хотілося б, звісно, сказати, що мається на увазі натяк на людей-маріонеток, нитки доль яких перебувають у руках ляльковода Господа. Але які, пробачте, це ляльки-маріонетки, якщо «нитка долі» лише одна і та обмотана навколо шиї!!! Гадаю, істину можна дізнатися лише у художника... Усередині буклета нас також чекають оригінальні знахідки — головний герой артворку з'являється на сторінках ще чотири рази, причому щоразу його зображення збільшується. А на останній сторінці спостерігається зіниця цього невідомого персонажа, навколо якої на тлі райдужної оболонки кружляють… правильно! — ті самі чорні ворони, що згадуються в назві альбому!
Тепер щодо музики. Стиль гурту лишився тим самим жорстким і важким хеві-метал у найкращих класичних традиціях ACCEPT та JUDAS PRIEST (візьмімо хоча б пісні Traitor та Messenger of gods), але із сучасним і свіжим звучанням. Загальна атмосфера стала похмурішою та гнітючішою порівняно з попередником, що, крім усього іншого, є заслугою Марко як вокаліста, чий похмурий і хрипкувато-верескливий вокал своєю істеричною божевільністю бурхає кров і змушує здригатися не один раз. Недарма ім'я TAROT фігурує серед учасників саундтреку до відомого фінського горору V2.
Відмінний альбом, яскравий зразок жанру. Особисто мені хотілося б різноманітніших приспівів, оскільки більшість створені за принципом повторення назви пісні з додаванням деяких інших словосполучень. Але шикарні соляки в кожній композиції, виконані братом вокаліста — Захарією Гієтала, змушують забути про цей недолік.
P.S. Приємний сюрприз у вигляді мультимедійної частини з медіа-плеєром та бонусного 11-го треку чекає на покупців російського видання. А ще приємніше те, що пісня вельми й вельми непогана.