THE FLOWER KINGS

Усього-то 1 година 15 хвилин, пряме насильство над собою, без жодного сарказму скажемо, ці геніальні шведи вклалися в годину з чвертю, представляти проєкт чи не варто, і взагалі, чи варто писати про такі диски рецензії, вкотре ставлю собі питання я, може одразу поставити високий бал без коментарів?! Отже, п'ятеро музикантів-віртуозів, вони мають свої студії, випускаються сольно, складають лише ту музику, яка подобається їм самим, однак виділимо в квінтеті все ж таки одного! THE FLOWER KINGS — це передусім Ройне Столт, достатньо поглянути на інформацію на буклеті, щоб зрозуміти, що це справді так, 70 з 75 хвилин музики цього диска складені ним, він же записав основні вокальні й гітарні партії, повністю звів увесь матеріал і зробив мастеринг. Навіть ідеї, що лягли в основу оформлення буклета, згенеровані ним. Ройне — один із найбільш плідних композиторів сучасності. За 13 років він склав і видав музики загалом на 20 з гаком годин, це 10 альбомів THE FLOWER KINGS і три сольних диски. Що ж, все-таки побіжно пройдемося по шести нових треках, які нам дарує один із найцікавіших колективів сучасності. Втім ділити альбом і обговорювати кожну пісню окремо навряд чи коректно. Уявіть, що ви пливете за течією в човні, а поруч з вами сидить людина, яка ввібрала в себе безмежний розум, граничну емоційність, і водночас вона безмежний мрійник. Вона говорить про дуже прості речі, але дуже складною і, водночас, красивою мовою. Гімноподібна й дуже світла "One More Time" змінюється динамічною, різноманітною й заплутуючою слухача "Love Is The Only Answer", дуже контрастна, з вокальними та інструментальними перепадами, незабутніми соло, найдовша композиція слухається на одному подиху, всі 24 з половиною хвилини тримаючи в передчутті, що ж далі... Короткий (все відносно, для квіткових королів шість із половиною хвилин — це й справді мало не мимолітний трек) "Trading My Soul" — своєрідний місток посередині альбому, одразу за ним слідує найзаумніший "The Sum Of No Reason", найскладніша для сприйняття річ на альбомі, з очевидним впливом так улюбленого Ройне блюзу (адже його останній студійник — це 2 години блюз-року). Клавішні партії, то жалібні, то ніби щось шукаючі, фонові, солюючі, різні одним словом, композиції Бодіна складно не визнати, усього 5 хвилин, вочевидь спокута за його останній сольник. Найморотошніша й найпохмуріша річ на альбомі — повністю інструментальна. Вінчає альбом Life In Motion — легка, неквапна, гармонійна й абсолютно умиротворена. Про такі диски складно писати багато, їх просто треба послухати, слова рецензії все одно не опишуть цей диск навіть на чверть. В епоху безкінечної кількості гуртів, що копіюють один одного, виконуючи металкор низької якості, треба пам'ятати, що є й такі приголомшливі проєкти, в яких творять справжні митці, чия майстерність завжди на найвищому рівні, а натхнення не вичерпується.