Після, певною мірою, експериментального Free Fall Into Fear новий альбом Existentia я зустрічав із деякою тривогою. І як виявилося, страхи мої були виправданими.
Після виходу диска гурт покинули майже всі музиканти і Ронні Торстен (Ronny Thorsen) залишився на самоті. Можливо, саме через ці внутрішні суперечності, які, треба думати, виникли не за один день, а назрівали давно, альбом вийшов якимось вимученим і невиразним, а мелодії, висмоктані з пальця, породжують лише наростаюче від композиції до композиції відчуття відторгнення.
Але не все так похмуро. Є, звісно, на Existentia чіпляючі моменти, і до кінця диска навіть з'являються непогані треки, але вони подібні до проблисків сонця крізь пелену хмар і в принципі ситуацію не рятують.
Це можна було б пробачити гурту-початківцю з дебютним альбомом, але ніяк не команді з 5-ма альбомами та багаторічним стажем за плечима.
Наскільки мені відомо, до Ронні приєдналася вокалістка Кетрін Паульсен (Cathrine Paulsen) і TRAIL OF TEARS продовжать свою діяльність. Сподіваюся, що ці перестановки вплинуть на наступний альбом, а поки що нічого, крім «задовільно», поставити не можу.