Заснування українського блек-металевого гурту VERMIS MYSTERIIS із міста Бердянськ датується 2000 роком. За цей час він встиг розродитися одним повноформатником, який у 2005 році був випущений на Bloodhead Production. Альбом складається з двох частин: перші шість треків взяті з «Церемонії Часів», матеріал був записаний у 2003-2004 роках. Решта чотири пісні відповідно з «Rex Noctis», які були записані у 2005 році. На цей момент у гурті творять дві людини, що ховаються за іменами Maskim Xu — вокал, Yrt Glormkhaoth — гітара, бас, клавіші, програмування; а також сесійний гітарист Xesth Merzoboloth.
Перша частина альбому являє собою посередньо записаний, сируватий, одноманітний і похмурий блек. У принципі доволі непогану картину одразу ж вбиває просто гнітючий, абсолютно «ніякий» скримінг, пропущений через якусь примочку. Це явно одне зі слабких місць гурту. Хороший брудний гітарний саунд періодично псують «злизані» та невиразні ріфи, навіть як для блекових.
Також не найприємніші враження залишає «дерев'яна» драм-машина, до того ж ще й невдало запрограмована. Сподобалися клавіші, що використовуються з розумом і до місця, час від часу атмосферно «зависаючи» над основною темою композиції.
Тексти являють собою похмурі, абстрактні роздуми, характерні для жанру загалом, і нічого особливого собою не являють.
Із пісень першої частини альбому, безумовно, варто виділити відмінну «Шествующие в Тени» — швидку, злобну, з хорошими ріфами та насиченим басом, що моментами викликає певні асоціації з NARGAROTH; і похмуру, атмосферну «Церемонія Часів», виконану в середньотемповому ключі, яка основним мотивом дуже вже підозріло скидається на «бурзумівську» En Ring Til Aa Herske.
Друга частина альбому починається зі зловісного «органного» інтро, після якого звучить повільна, розмірена Rex Noctis... Ego Sum Tenebris. Одразу помітні поліпшення у вокалі, який став переконливішим. Музика сильно сповільнюється, звук втрачає щільність, набуває більш атмосферного відтінку, з невеликою часткою депресивності. Композиція поступово затихає під звуки бряжчання зброї та крики вмираючих воїнів. «Бог Повалений» стартує з містичних ембієнтних звуків, поступово перетікаючи у відсторонений, одноманітний повільний блек, що вганяє слухача в якесь подібне до трансу. Диск закінчується під аутро, що нагадує відлуння вітру, чутне з глибокого колодязя.
Різниця матеріалу, представленого в першій і другій частині, безперечно, лише на краще, оскільки диск до кінця прослуховування не набридає. Загалом, доволі непоганий реліз, на жаль, не позбавлений недоліків. Не берусь рекомендувати нікому, окрім любителів жанру.
Гурт уже заявлений на участь у другій частині збірника «Ukrainian Black Metal Compilation».