Після побіжного прослуховування другого альбому похмурих австралійців виникає відчуття, що музиканти вдарилися в експерименти з оркестровими аранжуваннями, але це лише завдяки двом трекам. Насправді ж цей альбом більш гітарно орієнтований, аніж його попередник. Мабуть, у той неповторний коктейль, який ми чули на "Sombre Romantic", було додано ще більше атмосферики, ще важчі гітари, ще складніші композиційні структури, через що альбом дуже важко сприймається на перших порах.
"Elegant… And Dying" — це оркестрово-атмосферний ґотік-дум-метал. І музика VB така ж мудрована і складна, як і визначення, яке я їй дав.
Попри те, що гурт постійно вдосконалюється та розвивається, і цей альбом яскраве тому підтвердження, його неповторний стиль і саунд залишається незмінним або зазнає найменших трансформацій. Тут, як візитна картка, і запам'ятовуваний емоційний вокал, що варіюється від вмираючого шепоту до шаленого істеричного крику, і хорові вставки, і прекрасна соло-гітара, і непередавана атмосфера, реалізована різними шляхами, і найсумніше піаніно, і ще багато-багато всього (мабуть, дарма віолончель прибрали).
Можливо, саме через це і немає більше тієї вселенської печалі та скорботи… а може це через те, що музиканти вирішили сконцентруватися на більш витончених способах реалізації своїх ідей і забули, заради чого все це робиться.
У будь-якому разі VIRGIN BLACK — це музика, яку необхідно слухати. І якщо ви не боїтеся складної музики та музичних експериментів, VB для вас.