Перший повноформатний альбом австралійських блекарів -- неоднозначний і неординарний. А блекарі вони не тому, що грають трушний блек, а тому, що музика їхня чорна за змістом та емоціями.
Усе злилося у звуках "Sombre Romantic": і печаль, і радість, і відчай, і горе -- весь спектр людських емоцій, але так чи інакше, заломлених чорною призмою скорботи.
"Sombre Romantic" -- це відчай, лють і біль, втілені в музику. У цьому альбомі є все: і готик-метал, і симфо-блек, і атмосферний дум, і ще море всього. Усі ці стилі та напрямки гармонійно переплетені між собою у величне траурне полотно -- музичний саван. Ця картина реалізується найкрасивішими оркестровими аранжуваннями, найсумнішою віолончеллю, глибоким емоційним вокалом (та й загалом великим розмаїттям використаних вокалів) і роздираючою все всередині соло-гітарою. Ні, це у великих і жахливих Каннібалів музика розриває плоть і дробить на кашу мізки, музика ж VIRGIN BLACK рве куди більш чутливі, і такі, що перебувають на іншому рівні буття, матерії. Після таких композицій, як Weep for Me, Museum of Iscariot, A Poets Tears Of Porcelain... просто хочеться одягнутися у все чорне й приєднатися до цієї траурної процесії, що йде у нескінченність і бездонні глибини відчаю.
"Sombre Romantic" -- це продукт суто інтелектуальний і суто на любителя.
Складно сказати, кому його можна порекомендувати до прослуховування: я ось люблю дез-метал, а мені сподобався цей альбом.
Когось цей альбом вставить по повній і вб'є наповал, а когось він не зачепить і пройде повз.