Чесно кажучи, до прослуховування третього повноформатника австрійських симфо-металістів приступав із деяким скепсисом. Побіжно почуті попередні роботи гурту, а також кліп на композицію «Lost» якось не відклали в пам'яті нічого примітного. Щоправда, прямо перед записом альбому хлопці змінили вокалістку – пішла Ніколь Богнер, а на заміну їй прийшла Меліса Ферллаак, що встигла засвітитися у широко відомій у вузьких симфо-дарквейвних колах формації Aesma Daeva. Що ж, не візьмуся сказати, чи вплинула зміна вокалістки, чи просто я уважніше слухав цю роботу, ніж попередні, але факт залишається фактом: «Trinity» мені сподобався. В музичному плані це типовий представник симфо-пауеру. Відмінні аранжування, повітряні клавішні й аж ніяк не другопланові гітари від Вольфганга Коха. Мелодизм цілком на рівні, приблизно половину альбому можна назвати хітами. Два вокали – чоловічий і жіночий, причому приємно здивувало, що більшість партій виконано не оперним сопрано Меліси, а цілком собі цікавим чистим вокалом Маріо Планка. Варто відзначити також, що якщо мастеринг альбому було зроблено у знаменитій Finnvox Studios, то мікшування й запис відбувалися у студії Dreamscape під керівництвом Яна Вачика, який на пару з Хансом Вальтером записав також усі оркестрові аранжування, що відіграють далеко не останню роль у формуванні атмосфери. У результаті маємо відмінний симфо-металевий альбом, своєю мелодійністю та красою здатний сподобатися різним категоріям слухачів.
