WINDS

На круглій наліпці на обкладинці платівки гордо зазначено гостьову участь «великого Хельхаммера і геніального Дена Свано». І якщо другого я відшукав лише в списку студійних працівників і бек-вокалістів, то перший виконав усі барабанні партії й узагалі є штатним учасником гурту. Втім, гадаю, що для музичного матеріалу подібної якості й подібної краси наявність легенд не надто важлива. Впевнений, слухач зможе й сам розібратися, що добре, а що погано. Стилістично матеріал альбому потрапляє під прогресив-метал. З фірмовим скандинавським відтінком, добре знайомим нам за Green Carnation чи Nightingale, відтінком легкої й ніжної меланхолії. Це прогресив-метал, у якому надмірна заумність не поставлена в головний кут, та інтелігентність звучання їй на жертву не принесена. Навпаки, скромна, але по-справжньому тонка вишуканість тут основний компонент музики, а інструментальна вигадливість — це вишукана для неї оправа. Попри реміснісценції з названими грандами стилю, що виникають час від часу, норвежці не опускаються до простого копіювання й хороші саме своєю власною «хорошістю» та красиві саме своєю красою. Іноді вони схиляються мало не до неокласики, іноді грають майже джаз, іноді ніжні й меланхолійні, а іноді напористі й суворі. Можливо, поціновувачі музичного м'яса порахують їх надто тонкими, навороченими й недостатньо брутальними, але вибагливі цінителі нетривіальних музичних структур, впевнений, знайдуть, чим втішити свій вишуканий слух.