X RELIGION

Як же нелегко оцінювати такі релізи. І ж бо, здавалося б, ось вона — досконала за формою й красою музика. Здавалося б, чого тут думати — заливайся соловейком, співай дифірамби, розписуй, облизуй. Однак, як у кожній бочці меду є своя ложка дьогтю, так і все досконале не обходиться без свого "але". Думаю, багато хто погодиться зі мною, що "прог" — у всіх своїх земних і космічних проявах — музика завжди й насамперед під настрій. А настрій — ось же примхлива річ. То він один, то інший. Все ж нелегко оцінювати такі релізи… Відкинувши всілякий об'єктивізм, забувши про те, що за ІМЕНА роблять цей гурт, X RELIGION, скажу просто — їхня музика нелюдськи прекрасна! Можливо, комусь вона здасться холодною й жорсткою, комусь — теплою й ніжною, комусь — натужною, комусь — дикою. Це все проблеми сприйняття. "Dances On Gobelins" — самоцінний твір, але не річ у собі. Щоб зайти й перетнути цю річку спогадів, не потрібно жодних спеціальних навичок, жодного гіпнозу й самонавіювання, жодного обману. Можна зайти — а потім вийти. Вийти — й мить продрогнути. Що тоді? З'явилося бажання обхопити себе міцніше? Чи піти назад? Вигукнути прокляття? Чи молитву? Чи померти — просто зараз і тут? Чи почати любити себе сильніше?.. Все одно — відвічні проблеми виховання. Річка дивиться. Дивиться й мовчить. І ж бо що їй, насправді? Вона буде чекати. Чекати, як чекала до цього. Чекати, відкрито сміючись із нашої непробивної тупості. Адже є в річок — у всіх річок, без винятку, великих і малих — образлива властивість — у жодну з них не можна ввійти двічі…