Наша рецензія на «Cold Velvet», третій альбом німецького хеві-метал-гурту THE NIGHT ETERNAL, уже онлайн — ми поставили платівці 9/10.
Реліз виходить 21 серпня і стає для гурту першим на Metal Blade Records — після однойменного міні-альбому на Dying Victims Productions (2019) і двох тепло прийнятих повноформатників на Ván Records: «Moonlit Cross» (2021) та «Fatale» (2023). Німецька преса підтримує гурт уже давно. «Moonlit Cross» виграв Soundcheck журналу Deaf Forever, посів друге місце в Metal Hammer і третє в Rock Hard, а читачі Deaf Forever назвали гурт відкриттям року; «Fatale» через два роки взяв Soundcheck у Rock Hard.
Цей альбом не віддається одразу. Як ми написали в рецензії, з першого разу він мало що дав, і знадобилося кілька прослуховувань, перш ніж пісні почали розкриватися — «а далі вони розкривалися ще більше». Винятком стала «Eurydice (Don't Look Back)», яка зачепила відразу: вона йде другим треком, між двома з трьох ознайомчих синглів, хоча синглом так і не вийшла.
Одне з найдивніших рішень платівки — те, як вона поводиться з гітарами. З першого прослуховування здається, що соло тут немає взагалі; насправді вони є, але зведені на одному рівні з ритм-партіями, тож проминають, не вимагаючи уваги. Два гітаристи й жодного показового моменту — незвичний спосіб будувати такий запис.
На що альбом справді спирається, так це на голос Ricardo Baum: йому дано багато простору, і все, що він співає, залито ревербом та ехом — звідси й більшість вісімдесятницького відчуття. У «Caught In A Spell» це виходить за межі самої лише атмосфери: середньотемповий галоп, а поверх нього вокальна лінія, фразування якої підступає до попмузики вісімдесятих. Поряд із цим «The Veins Of Time» швидша й водночас чіпка та меланхолійна, а «The Watcher Of The Burning Veil» — найпряміша класична хеві-метал-пісня тут, разом із старомодними приспівами «оу-оу».
Michael Zech із SECRETS OF THE MOON записав, спродюсував і звів альбом на Church Of Sound Studios під Мюнхеном між травнем і груднем 2025 року — гурт працював із ним уперше. Вісім треків, жодної концепції, жодних сполучних інтерлюдій: просто пісні, написані для одного альбому, які все одно тримаються купи.
Два альбоми на Ván створили THE NIGHT ETERNAL репутацію, яка так і не вийшла далеко за межі Німеччини. Цей на це заслуговує.
Читати повну рецензію: THE NIGHT ETERNAL — «Cold Velvet»