SEVENDUST були близькі до того, щоб завершити кар'єру, і гітарист, чий підпис мав би під цим стояти, каже, що перестав вгадувати, коли настане справжній кінець.
Джонатан Ґрем із Thinking About Guitar запитав Клінта Лоурі про зізнання барабанщика Морґана Роуза, оприлюднене цього року: приблизно півтора року тому гурт мав розписаний план прощання, ще до того, як почалася робота над п'ятнадцятим альбомом «One». Відповідь Лоурі вийшла менш драматичною за питання.
«Ну, я думаю, що в кожного в гурті свій поріг, — сказав він. — У мене зараз період, коли діти малі, вони в старших класах, дуже зайняті спортом… В інших хлопців діти вже виросли й роз'їхалися, тому їм хочеться гастролювати більше. Ми входимо в ту частину кар'єри, коли може настати момент, і я скажу: „Я не витягну цілий тур“. І ми досить поважаємо одне одного, щоб це дозволити. Але я беру все як тур за туром. Я не намагаюся передбачити, коли буде кінець. Гадаю, це за мене вирішить Бог».
Він не вдає, що дорога лишилася легкою, і назвав тих, за ким рівняється. «Я досі люблю грати. Гастролювати важче, ніж було. Ти старий чоловік. Але ми ж бачимо гурти… Ронні Джеймс Діо — я величезний фанат Діо. Брюс Дікінсон з IRON MAIDEN досі співає чудово. Поки якість на місці й ми не є блідою тінню себе колишніх… Але, чесно кажучи, повністю відверто: нам треба виживати. Це оплачує наші рахунки. Це наш заробіток, і ми любимо цих людей. Від такого важко відмовитися».
Лоурі запитали й про сталу репутацію SEVENDUST як одного з найбільш недооцінених гуртів у металі — і він доводить, що саме рівність графіка і є досягненням.
«Довголіття — оце наша спадщина. Оригінальний склад, те, що ми не мали цих величезних піків, але не мали й провалів, коли гурти з'являються й зникають, — сказав він. — І ми їхали на цій хвилі майже 30 років. Тож щодо недооціненості: я вважаю, нам дуже пощастило лишатися бодай трохи актуальними на метал- і рок-сцені, і це вже перемога».
Він пішов далі й припустив, що ранній великий успіх коштував би їм більше, ніж дав би. «Але нам подобається бути аутсайдерами. Ми не проти. Ми такі і є. Ми гурт середнього рівня, дуже вдячний, і нам досі не байдуже. І я думаю, що якби ми вистрілили більше, хтось із нас був би вже мертвий — з тим зловживанням алкоголем і всім тим, що робиш замолоду».
Версія Роуза про майже розпад, яку він виклав Стену Бікнеллу в травні, звучить різкіше. Гурт мав повністю готовий план прощання — «отакої товщини», — і він над ним плакав, бо завершити гастрольний цикл означало втратити спільноту, яку він бачить тільки на концертах. «Це означає, що вони померли, — сказав він. — Бо поза цим я їх ніколи не бачу».
«One» вийшов у травні на Napalm Records, знову спродюсований Майклом «Елвісом» Баскеттом у Studio Barbarosa у Ґоті, штат Флорида.