Девін Таунсенд відіграв у лондонському Union Chapel у неділю, 6 вересня, — чергова зупинка «Metamorphosis», європейського сольного туру, з яким він зараз мандрує континентом. Аматорське відео з того вечора відтоді з'явилося на YouTube у вигляді плейлиста, пісня за піснею.
Задум «Metamorphosis» полягає в тому, що між Таунсендом і залою немає нічого. Ані гурту, ані сталої програми, ані продакшену, за яким можна сховатися. Це 23 концерти в десяти різних країнах, і сет-лист має змінюватися щовечора — а для музиканта з 31 студійним альбомом за плечима це означає, що черпати він може майже без дна. PUNKY BRÜSTER, CASUALTIES OF COOL, DEVIN TOWNSEND PROJECT і STRAPPING YOUNG LAD — усе це десь у тому каталозі, і будь-що з нього може прозвучати. Як і, за старою звичкою, несподіванки.
Union Chapel — промовисте місце для такого. Це діюча вікторіанська церква в Іслінгтоні, де замість партеру лави, і вона винагороджує саме той тип виступу без супроводу, навколо якого Таунсенд і побудував тур.
Ця серія концертів іде слідом за «The Moth» — оркестровою метал-платівкою, яку він випустив у травні на InsideOut Music. Альбом на двадцять чотири треки виріс із туманного задуму більш ніж десятирічної давності й лежав десь на споді свідомості як те, що сам музикант називав справою свого життя. Він там і лишався, аж поки років шість тому, після акустичного концерту в Амстердамі, до Таунсенда не підійшов керівник Північно-Нідерландського оркестру з пропозицією привести оркестр до його каталогу.
Зрештою «The Moth» розійшовся на три окремі релізи. Крім основного альбому, «The Moth - The Afterlife» виводить наперед оркестр і хор — це, по суті, чистіша версія задуму, — а «The Moth - The War» фіксує живу прем'єру, зіграну в Нідерландах у березні 2025 року, з усією оголеністю, властивою першому виконанню.
Кар'єра Таунсенда пройшла від екстремального металу через ембієнт до оркестрового письма, ніде остаточно не осівши. Починав він як фронтмен STRAPPING YOUNG LAD; такі платівки, як «Ocean Machine» (1997), «Empath» (2019) та «Lightwork» (2022), відтоді зробили чеснотою хитання між брутальністю і майже невагомістю. Звести все це до однієї людини на сцені — на папері найменш імовірний із доступних йому кроків. Вочевидь, у цьому й річ.