Джордан Рудесс дасть перші публічні виступи з jam_bot у суботу, 3 жовтня, у MIT. Над цією системою він три роки працював разом із MIT Media Lab, а натренована вона на його власній грі.
Опис тут конкретніший, ніж у більшості анонсів, пов'язаних зі штучним інтелектом у музиці. jam_bot — це модель, навчена на манері Рудесса, яка слухає його в реальному часі й відповідає, породжуючи музичний матеріал, що його потім можуть виконати інші музиканти на сцені. Вона також пише партії для вокалістів просто посеред імпровізації. Ідеться не про генерацію взагалі, а про машину, яка мусить наживо встигати за людиною, що грає.
«Я можу імпровізувати, підхопити ідею просто в моменті — і раптом хор чи ансамбль відповідають на те, що я граю», — каже Рудесс.
Робота виросла з його резиденції як запрошеного митця в Центрі мистецтва, науки й технологій MIT, у співпраці з Ланселотом Бланшаром, Перрі Насеком і професором Джозефом А. Парадізо з групи Responsive Environments при Media Lab.
Виступів буде два: з 17:00 до 18:00 і з 20:00 до 21:00 у концертній залі Thomas Tull у корпусі Edward and Joyce Linde Music Building за адресою 201 Amherst St у Кембриджі. Місткість — 300 місць на виступ. Квитки коштують 5 доларів для спільноти MIT і 10 доларів для всіх інших, що для першої публічної демонстрації трирічного дослідницького проєкту клавішника DREAM THEATER навряд чи можна назвати серйозним бар'єром.
Про контекст варто сказати окремо, бо штучний інтелект у металі досі означав радше суперечку, ніж інструмент. Розмову на сцені визначали згенеровані обкладинки, згенерований вокал і питання про те, кому за це не заплатять, — дискусія, у якій технологія приходить як щось, що роблять із музикантами. jam_bot — протилежний випадок: інструмент, зроблений виконавцем, натренований на цьому ж виконавцеві й не здатний зробити нічого, поки той не сяде за клавіші.
Рудесс приєднався до DREAM THEATER 1999 року і був клавішником гурту на всіх альбомах від «Scenes From A Memory», зокрема й на платівці, що позначила возз'єднання з Майком Портноєм. Значну частину останнього десятиліття він паралельно з основною роботою будував інструменти й програмне забезпечення — серед іншого застосунок GeoShred. Цей проєкт — найбільший із таких побічних, що дійшов до сцени.