NAILBOMB задумували як те, що має закінчитися. За альбомом «Point Blank» 1994 року — зіткненням трешу, дез-металу, індастріалу й панку, прошитим кіносемплами й виданим під однією з найзухваліших обкладинок десятиліття — через рік вийшов концертник із назвою «Proud To Commit Commercial Suicide». Назва і була оголошенням.
2024 року, з благословення первісного співавтора Алекса Ньюпорта, Макс Кавалера повернув проєкт до життя, поставивши на місце Ньюпорта свого сина Ігоря-молодшого. Гурт відпрацював Європу і зараз перетинає Північну Америку спільною афішею із SOULFLY.
У цьому призначенні є дивна симетрія. Ігор-молодший був присутній на концерті Dynamo Open Air 1995 року, з якого постав концертний альбом, — у тому сенсі, що його мати Глорія була на восьмому місяці вагітності й дивилася збоку сцени. «Якщо подивитися відео з Dynamo 95-го, моя мама на восьмому місяці вагітності мною. Технічно я був на тому концерті, — розповів він Blabbermouth. — А загалом я виріс, слухаючи це. По-справжньому захопився десь у тринадцять-чотирнадцять… Власне, ще раніше я підсів на FUDGE TUNNEL. Вони завжди були одним із моїх улюблених гуртів». Зараз йому 31: «Це вже більш ніж половина мого життя, яку я по-справжньому люблю цю музику, і мати змогу її грати — велика честь».
До роботи він підійшов так, як актор підходить до ролі. Вони з Ньюпортом листувалися, і той надіслав йому дещо незвичне — «дуже детальний список того, про що кожна пісня, принаймні для нього. Певен, якщо запитати його й Макса, отримаєш дві різні відповіді». Мета була вжитися в стан, а не копіювати подачу. Найбільше він тримається за реакцію Ньюпорта на живі записи: «Йому зайшли мій вайб і все, що я роблю на сцені. Для мене це найбільша честь, яку я міг від когось отримати. Це дуже великі черевики».
Погодилися не всі, і його це радше смішить, ніж ранить. «Разом із цим прийшло багато ненависті. Я ніколи не отримував стільки хамських повідомлень, як тоді, коли почав грати в NAILBOMB. У мене й так доволі самоіронічне почуття гумору, тож я просто думав: я дратую цих людей, це ж чудово!»
На сцені гурт грає в три гітари: Макс та Ігор-молодший обидва ритм-гітаристи, а соло веде Тревіс Стюарт із PIG DESTROYER. «Ті соло на альбомі справді дивні. Хто його знає, той знає, що там багато шуму. Багато накладених дилеїв». Оскільки половина складу — фактично PIG DESTROYER, розклади змушують тримати другий склад: із барабанщиком Крісом Муром і гітаристом Деміром Соєром.
Семпли, наполягає він, беруть просто з платівки. «Якщо ми це граємо, я хочу, щоб це були ті самі підводки, ті самі інтро. Вони мають бути точними, бо саме це люди слухають уже тридцять два роки».
Щодо того, чи влучає досі альбом, написаний 1994 року про корупцію, расизм і сексизм: «Ті самі проблеми лишилися й через тридцять років. Вони насправді лише підсилилися. Гадаю, через соцмережі, через сам доступ до інтернету, через зв'язок із рештою світу — особливо з тими місцями, з якими ми воюємо: ти можеш контактувати з людьми звідти й отримати досвід із перших рук».
Сет доповнюють, бо «Point Blank» триває всього 45 хвилин, каверами — зокрема «Exploitation» гурту DOOM і «Police Truck» гурту DEAD KENNEDYS; останню грали на Dynamo 1995 року з Д. Г. Пелігро за барабанами.