WHIPLASH оприлюднили «Bullet Train» — перший сингл із «Roar», восьмого студійного альбому нью-джерсійського гурту. Світовий реліз призначено на 27 листопада на лейблі Time To Kill Records.
Трек тримається на тому самому, на чому WHIPLASH трималися завжди: на гітарі Тоні Портаро і на голосі Тоні Портаро, жоден з яких за сорок років не став приємнішим, ніж був 1986-го. Сам музикант описує пісню як таку, що вловлює «той нестримний гін життя на швидкості 200 миль на годину — залежність від швидкості, хаосу й безперервної гонитви». Для гурту, чия назва є буквальним описом того, що його музика робить із шиєю, це приблизно ідеальний вибір першого синглу.
У «Roar» уже було одне життя. Альбом записали в Studio Mozart і Concrete Island Studio, спродюсував Портаро, звів Джеймі Кінг — і невеликим накладом видали до європейського туру під назвою «Thrashquake». У серпні платівку підхопив Time To Kill, і тепер вона виходить як належить: ті самі десять пісень, нова назва, нова обкладинка Еда Репки, чия графіка свого часу визначила візуальну мову трешу 1980-х не менше, ніж гітаристи визначили його звук. Стара назва лишилася — тепер це відкривальний трек.
Повний перелік композицій:
- Thrashquake
- Bullet Train
- Can't Take Back A Bullet
- Sword Meet Skull
- Who Stole My Whiskey
- When The Deadman Calls
- Red Tape Riot
- Mother's Kill Club
- Sonic Asylum
- Graveyard Of Good And Evil
Нинішній склад WHIPLASH: Тоні Портаро — вокал і гітара, Вільям Вінтон — бас, Мітч Галл — барабани.
Трохи контексту для тих, хто приєднався пізніше. WHIPLASH утворилися 1984 року в Пассейку, штат Нью-Джерсі, а 1986-го видали «Power And Pain» — платівку, на яку вже чотири десятиліття посилаються люди, що грають значно швидше, ніж говорять. Гурт не раз розпадався і збирався знову, і незмінною величиною в ньому лишається Портаро. Восьмий альбом, четверте десятиліття — і «Bullet Train» звучить не як возз'єднання, що живе з кредиту довіри. Це звук треш-гурту, який так і не знайшов причини стишити хід.