Від цього диска я нічого особливого не очікував, оскільки попередні альбоми мене не надто вразили — вони містили в собі суміш не завжди легкотравного брутального дезу та сатанинсько-окультного блеку.
Цей же реліз мене дуже сильно порадував.
Тепер я б охарактеризував стиль гурту як авангардний екстремальний метал, в основі якого, як і раніше, лежить блек-дез, але тепер тут присутні яскраво виражені прогресивні елементи, ефектні думові сповільнення з характерним брутальним гроулінгом, легкі торкання клавішних та духових інструментів, доречний чистий вокал і скримінг. Запитаєте мене, а в чому ж відмінність від попередніх робіт? Та в тому, що тепер усі ці начебто не пов'язані елементи поєднані у чудову похмуру картину, дивитися на яку хочеться знову й знову.