2005 року знаменитий лейбл екстремальної музики EARACHE зробив справжній подарунок цінителям дез-металу. Видаючи в Європі третій альбом канадців NEURAXIS "Truth Beyond" 2002 року, лейбл долучив до видання ще один диск, на якому були присутні перший ("Imagery", 1997) та другий ("A Passage into Forlorn", 2001) релізи гурту, а також два бонус-треки.
Слідуватимемо хронологічній послідовності цих релізів, представлених на двох CD, і тому почнемо з альбому 1997 року "Imagery". Альбом триває лише 29 хвилин. І перші кілька треків ми не чуємо чогось унікального, що відрізняє колектив від більшості, хто грає в стилі брутал-дез. І ми вже схильні почати думати, що нічого визначного співвітчизники CRYPTOPSY та KATAKLYSM не являють собою. Однак уже на треку "Oscillated To Intelligence" ми чуємо найцікавіші соло-партії й дивуємося чудовій техніці, з якою виконана композиція. У такому дусі витримано й майже весь альбом. Дуже технічна та чітка гра гітар, бластбіти від ударника, періодично виникаючі цілком мелодійні соло на тлі швидкісної долбіжки. Наприкінці альбому, в "Psycho-Waves", ми зустрічаємо й мелодік-дез елементи. Та й наступна за нею тиха інструментальна гітарна композиція "A Drift..." виявляє ті самі тенденції. Загалом, не дуже пасує такій музиці аж надто екстремальний вокал. Ми чуємо дуже глибокий утробний гроулінг упереміш із дуже злісним високим. Вокал значно більше пасує грайндкору. Власне, низку композицій альбому цілком можна віднести до грайнду, особливо фінальну 40-секундну "The Drop", але загалом альбом все-таки дезовий і не такий уже й брутальний, тож вокал у багатьох композиціях абсолютно не відповідає музиці.
Слухаємо далі. Перед нами вже інша робота, що з'явилася аж через 4 роки після першої — "A Passage into Forlorn". У проміжку було випущено два демозаписи. Тут ми чуємо вже зовсім інших NEURAXIS. Передусім змінився вокаліст — вокал Єна Кемпбелла набагато більше пасує гурту. Стиль гурту теж помітно змінився, саунд полегшав, водночас став набагато різноманітнішим і різноплановішим. І стиль тепер уже доволі легко визначити — це техно-дез-метал. Текстова частина тут лишається ідентичною першому альбому: і там, і тут основною тематикою слугують загальні проблеми людської цивілізації, технічний прогрес і пов'язані з ним суперечності. Як не дивно, цей альбом іще коротший за попередній, що, однак, не заважає йому набагато приємніше виділитися; друга композиція з альбому "Virtuosity" взагалі спокійно претендує на звання шедевра. Втім, і решта композицій не менш гідні, особливо відзначимо "Link". Мелодійні та дуже навернуті в технічному плані програші ми чуємо практично в кожній великій композиції. Альбом слухається на одному подиху. У фіналі ми знову чуємо "The Drop", але зміна звучання перетворює цей швидкісний бойовичок на шикарну річ. Інструментальна "Forlorn..." підбиває підсумок платівці — тихі звуки гітари, наче щойно й не було 23 хвилин швидкості, техніки та люті.
Перейдемо до першого диска й, відповідно, найновішого з трьох представлених на цьому збірнику — "Truth Beyond" 2002 року, що, власне, й дав назву цьому виданню. Чесно кажучи, після настільки сильного другого альбому очікуєш явно більшого. Але нічого кардинально нового не чуєш — такий самий чіткий і чистий звук, так само технічно, композиції звучать дещо об'ємніше. Однак невдовзі вловлюється особливість цього релізу. Вона не в звучанні — в ньому жодних змін, — а в побудові композицій цього разу 41-хвилинного релізу. Значно продуманіше поєднання вокальних та інструментальних партій, альбом у композиційному плані набагато професійніше виконаний, ритмічних переходів також незрівнянно більше. Але альбом якось більше набридає порівняно з попереднім, не знаю чому. Як і на попередньому релізі, тут є інструментальна акустична композиція, тільки тепер до неї долучається й електричне соло. Що ж, одразу після неї під номером 8 ми чуємо ще один шедевр від гурту — Structures; наступна за нею "Mutiny" їй, однак, зовсім не поступається. Що ближче кінець альбому, то позитивніші від нього враження. Диск вінчає титульна композиція "Truth Beyond Recognition..." — безумовно найсильніша на альбомі; після її фіналу єдине, що хочеться зробити — тут же ще раз переслухати. Далі Outro — вже вкотре спокійна та дуже гарна гра на гітарі…
Також на першому диску ви можете побачити відеозаписи концертного виступу гурту — вони не найкращої якості, але враження скласти можна більш ніж…
Бонус-треки — це трек "In Silence" з демозапису 1999 року та концертна версія "… Of Divinity", яка дає можливість приємно здивуватися — наживо команда звучить анітрохи не гірше, ніж у студії. Блискуче відіграні всі партії, чудово звучить вокал. Сподіватимемося, що в гурту буде можливість випустити концертний альбом у найближчому майбутньому. Поки ж для будь-якого прихильника технічної музики, екстремального прогресиву та неординарно звучного дез-металу це подвійне видання буде аж ніяк не зайвим у колекції.