Більшості любителів брутальної музики не варто пояснювати, що за гурт NILE і з чим його їдять.
Як і в попередніх альбомах, американці використовують єгипетську тематику в ліриці, а музика, окрім брутальної різанини, наскрізь просякнута східним містицизмом. Тут, як завжди, не лише тонни найважчих рифів, нелюдська виконавська техніка та композиторський талант усіх учасників колективу, а й розкішна атмосферність кожної композиції (попри неабияку брутальність). Кажучи «як завжди», я аж ніяк не хотів сказати, що Annihilation Of THE WICKED вийшов стандартним і невідрізнюваним від попередників. НІ. Він підняв NILE ще на один щабель у нескінченних сходах досконалості. Хоча дехто може сказати, що звучання стало більш мелодійним і комерційним.
Образно висловлюючись, нещадний бронепоїзд Annihilation Of THE WICKED тягне ваше скалічене та понівечене тіло протягом 50 хвилин. І найкумедніше те, що вам це подобається і рука сама тягнеться знову натиснути на PLAY.
Альбом ТОП-класу.