У пошуках першого альбому норвежців перерив багато сайтів, мейлордерів і прилавків магазинів, але, чесно кажучи, від нього не чекав нічого надприродного — так, для колекції.
Але можливо саме тому Where Light Touches None піднесло так багато сюрпризів та й взагалі приємних хвилин.
Як за ліричним, так і за музичним змістом TWIN OBSCENITY можна віднести до вікінг-металу. Музичний матеріал альбому різноманітний і мелодійний, і включає як достатньо енергійні та напористі бойовики з чіткими швидкісними рифами й красивими соло-проходами, так і середньотемпові напівбаладні композиції. Ліричність і баладність у них привносять вкраплення акустики та клавішних, наявність жіночого вокалу й чимала доля симфонічності, що не переходить межу нав'язливості — на мій погляд, дотримано правильні пропорції.
Дуже хороша якісна робота, виконана за всіма канонами жанру.
Не шедевр, але послухати цей альбом буде цікаво не лише затятим збирачам стилю.