Фоторепортаж з концерту (автори — Alan, McAllen)
Австрійська металічна сцена — багато людей витріщаться на вас здивованими очима з мовчазним запитанням: а хіба така існує… Відповідь проста — вона є, хоч і нечисленна. Справді, з австрійських гуртів більшість відомі лише на батьківщині, співпрацею з великими лейблами можуть похвалитися буквально одиниці. І все ж назвемо їх. Безумовно, першими спадають на думку блекарі ABIGOR та доволі споріднений із ними проєкт SUMMONING — напевно, один із найвідоміших і найнезвичайніших студійних колективів у світі важкої музики. Обидва колективи співпрацюють із «Napalm Records». Відзначимо низку самобутніх проєктів — ANGIZIA, DAWN OF DREAMS, PAZUZU, ESTATIC FEAR. Тепер перемістимося до найекстремальніших проявів — першість тут безсумнівно тримають PUNGENT STENCH — ветерани «Nuclear Blast», усі їхні альбоми починаючи з 1990 року вийшли на цьому знаменитому лейблі, і кожен альбом був великою подією спочатку в ґрайндкорі, потім у брутал-деті.
На початку 90-х в Австрії виник ще один проєкт під назвою BELPHEGOR, на той момент блекового змісту. Тільки на відміну від своїх колег по цеху ABIGOR ці хлопці категорично відкинули симфо-звучання, атмосферність за рахунок клавішних партій, повільні програші тощо, створивши при цьому один із найекстремальніших блек-металічних колективів. Перший їхній альбом побачив світ 1994 року. Що відбувалося далі — а далі гурт пішов шляхом шведів MARDUK, з кожним альбомом додаючи в техніці; вони так само, як останні, стали грати блек-дет, знову ж таки такий, що не має нічого спільного з мелодійним блек-детом EMPEROR чи DIMMU BORGIR. На сьогодні і з MARDUK майже нічого спільного в них також немає — останні два альбоми «Lucifer Incestus» та «Goatreich – Fleshcult» за звучанням можна назвати брутал-детом з елементами блеку, причому ці елементи зведено до мінімуму. Напрошується ще одна аналогія — BEHEMOTH — але поглянемо в очі реальності: BELPHEGOR далеко до своїх польських колег і в музичному плані, і в текстовому, оскільки тексти у гурту — те, що мало змінювалося протягом усього існування: їхня тематика була й залишається єдиною — вкрай агресивне неприйняття релігії, і передусім християнства. З іншого боку, багатьох саме ця сторона в гурті й приваблює — гранична агресивність і злоба, але при цьому майстерне й віртуозне володіння інструментами (вже тому можна сказати, що з блеком у них мало спільного).
Отже, саме цей колектив виступив у москві 10 лютого 2006 року. Концерт відбувся в клубі «Релакс», за моїми підрахунками було присутньо десь близько 300 осіб, що для подібного гурту за величезного достатку виступів зарубіжних гуртів у російській столиці — загалом чимало.
На розігріві стояли два гурти — SINFUL та GROM. Обидва ці гурти я чув безліч разів. Що можу сказати — а передусім те, що вперше чув обидва ці гурти з таким шикарним звуком. Треба віддати належне — цього дня в «Релаксі» стояла спеціальна апаратура, завдяки якій саунд був чудовим. Більше того, це був перший виступ гурту SINFUL з усіх, що я чув, який, на мій власний великий подив, мені сподобався. Можливо, це було через те, що я вперше виразно чув клавішні партії. Можу сказати одне — вокал у Тауса став набагато кращим, ось це вже банальний факт. Вони виступали близько півгодини, далі поступившись місцем гурту GROM — багато людей пішли в бар, а решта могли почути й цей гурт з ідеальним звуком. Загалом, їхній виступ був набагато більше в тему концерту, оскільки гурт грає блек-дет, хоч і не такий екстремальний як герої вечора…
О чверть на десяту виступ гурту закінчився. Невдовзі зі сцени було озвучено прохання набратися терпіння й почекати 20–30 хвилин, поки гурт відстроїться й зможе почати виступ. Потяглися хвилини очікування, гурт невдовзі з'явився на сцені й почав налаштовуватися, виступ же почався вже в одинадцятій годині. На подив багатьох, гурт з'явився без корпспейнту (можна помітити тенденцію, що останніми роками дедалі більше гуртів відмовляються від цієї деталі концертних заходів). 4 людини, двоє з яких — безмінні гітаристи й засновники гурту Хельмут і Зіґурд, при тому що перший також і вокаліст. Басист Барт і наймолодший учасник гурту — ударник Нефастус — ось і весь склад гурту. Невелике інтро, інструменталка довжиною 1,5 хвилини і далі 11 пісень в основній частині та дві під час бісу. 6 пісень із сет-лісту — це пісні з останнього альбому гурту, якому присвячено нинішній тур гурту, ще 5 — із попереднього. Як я вже казав, обидва ці альбоми мають мало спільного з блек-металом, у концертному ж звучанні й зовсім нічого блекового не залишилося — технічний і швидкий брутал-дет із повним і звучним гроулінгом, не утробним, але й не високим, стіна звуку з ритм-секції, кулеметні барабани та типові детові рифи. З усіх пісень вирізнялися хіба що повільна «Sepulture Of Hypocrisy» та «Festum Asinorum Chapter 2» з несподіваним типовим блековим звучанням.
Концерт тривав трохи більше години. Що коїлося в залі — насправді сказати, що народ шаленів, не можна: певна кількість справді віддалася слему, але більшість обмежилися потрясуванням головою й не більше того. З тих, хто прийшов, творчість гурту добре знали, вочевидь, небагато (я б сказав відсотків 30). Водночас концерт я оціню позитивно, і музиканти також виглядали доволі задоволеними і навіть зіграли на одну пісню більше, ніж належало за сет-лістом. Концерт завершився вже майже посеред дванадцятої.
**
Підготовка матеріалу — Alan
Фоторепортаж з концерту (автори — Alan, McAllen)
Особлива подяка SPIKA MERCHANDISING за надані акредитації.
**
**Сет-ліст:**Crux Voluptatis BestiaThe Cruzifixus – Anus DeiBleeding SalvationFukk The Blood Of ChristDiaboli Virtus In Lumbar EstNecrodaemon T-SatanThe GoatchristSepulture Of HypocrisyFornicationimum Et ImmundusSwarm Of RatsLucifer IncestusDemonic Staccato Erection-encore-Festum Asinorum+ 1 track (not in list)