Гурт DRAGONFORCE абсолютно унікальний. А точніше унікально те, наскільки їм вдалося пробитися на міжнародному рівні за останні два роки. Гурт сприйнятий в Америці як жоден із нинішніх європейських молодих метал-гуртів. За минулий рік колектив дав понад 70 концертів лише у США, заїжджаючи в деякі міста по 3-4 рази, зараз їм належать нові гастролі до цієї країни. Фантастика. Що привабило самодостатніх американців у європейському гурті, який виконує не death metal (ті ж BEHEMOTH теж уже майже оселилися в штатах), а power metal. Кожен, хто слухав хоча б один альбом DRAGONFORCE, знає, що це далеко не стандартний типовий пауер-метал, передусім переважна більшість композицій витримана у просто шаленому темпі. У такому дусі гурт випустив уже 3 альбоми, і як підсумок, цей інтернаціональний колектив є однією з найбільш затребуваних молодих метал-команд у світі.
Отже, до москви приїхали уродженці аж 4 частин світу. ZP Theart, вокаліст колективу, родом із ПАР, і до речі, перший басист колективу теж був із цієї країни. Sam Totman виріс у Новій Зеландії, саме там він почав грати у гурті DEMONIAC, який у 1997 році переїхав до Англії. Вже на європейських широтах до колективу приєднався вихідець із Гонконгу Herman Li. У 1999 році ці два гітаристи заснували гурт DRAGONHEART, назва якого невдовзі змінилася й перетворилася на DRAGONFORCE. Вадим Пружанов народився в Україні, в Чернігові, де й жив до 14 років, він приєднався до колективу незадовго перед записом першого альбому. У свою чергу ударник Дейв Макінтош — єдиний англієць у гурті, з 1998 по 2004 роки ця людина сиділа за барабанною установкою такого унікального гурту як BAL-SAGOTH. Басист Фред Леклерк у гурті 1 рік, він поки що не записав із командою жодного альбому, але всі концерти 2006 року грав на бас-гітарі вже він.
На автограф-сесії, на превеликий жаль, були присутні лише 3 учасники колективу — Фред, Герман та Сем. Тож побачити всіх учасників колективу стало можливим лише ввечері.
Ну що ж, 10 лютого, час пізній, до клубу «Точка» нікого не пускають, бо трапилися технічні неприємності, внаслідок чого було скасовано запланований розігрів у вигляді ARIDA VORTEX. Так чи інакше десь у середині десятої гурт з'являється на сцені й заряджає ультра-швидкісну річ з останнього альбому — «Revolution Deathsquad». Перші враження. Це просто……… Ви думаєте «неймовірно» — втім так, це прислівник підходить за змістом, це дійсно був неймовірний кошмар! Інших слів немає. Виступ являв собою барабанне соло з вокалом, що іноді проривався, та шаленою кашею з усього решта. Бас-гітари цього дня просто не було, що стосується двох гітар — це було якесь місиво. З чим пов'язаний такий огидний звук, сказати складно, але це є впертий і сумний факт — перші пісні слухати було просто неможливо. Їх можна було розпізнавати лише за вокальною стороною.
Другим номером ішла «Fury Of The Storm» із другого альбому гурту «Sonic Firestorm» 2004 року. Вона починається зі знову ж паралельної гри двох гітар, замість красивої мелодії з колонок долинав шум, ситуацію виправив вокал, що розпочався. Барабани, як і раніше, заглушували все можливе. Далі знову останній альбом — «Inhuman Rampage» — пісня «Operation Ground And Pound». На цьому етапі звук трохи вдалося вирівняти, якесь подібне гітарне соло вже було чути. Наступний швидкісний трек можна було вже розпізнати зі вступу — ним стала річ із найпершого альбому «Valley Of The Damned» 2003 року під назвою «Black Fire». Одна з найкрасивіших речей гурту.
Наступним номером значилася єдина в цей день балада (усього їх у гурту три — чітко по одній на альбом) — «Trail Of Broken Hearts». Ударних у цій пісні не дуже багато, тож цілком можна було слухати, вперше можна було чітко розібрати гру гітар, а також це був щасливий момент, коли присутність на сцені басиста реально вдалося відчути вухами. Гурт покидає сцену, невдовзі з'являється Вадим і закочує соло на клавішних, складно сказати, чого він хотів досягти, але реакція залу була дуже прохолодною, до сердець не достукався. Насправді, вже на цей момент можна було побачити головну негативну особливість гурту — а саме, відсутність безумовно харизматичного лідера, на жаль, але це так. У гурті немає Енді Дерріса, який може і поганий звук, і відверту фальш закрити своїми феноменальними акторськими даними, немає Кая Хансена, якому достатньо зробити два рухи руками й зал шаленіє, немає Ханзі Кюрша, який хоч і не грає вже багато років, тим не менше вкрай не любить покидати місце біля мікрофонної стійки, і тому блискуче керує залом за допомогою міміки. Обидва гітаристи DRAGONFORCE витворяють акробатичні трюки, це дуже цікаво, те, що вони творять на гітарах — просто фантастика, вокаліст блискуче співає, клавішник періодично з'являється попереду сцени з портативною міді-клавіатурою, розфарбованою лаком для нігтів червоного кольору, але при всьому цьому немає якогось магічного впливу на зал.
Ще одна очевидна проблема — гітаристи все-таки не завжди встигають один за одним, тому порівняно зі студією є разюча різниця. Спочатку хотілося все списати на звук, але ближче до завершення концерту стало зрозуміло, що справа не лише в ньому, а й у помилках у грі.
Після клавішного соло були «Soldiers Of The Wasteland» з альбому 2004 року, одна з найцікавіших у композиційному плані речей гурту, та «Storming The Burning Fields» з останнього, стрімкий 5-хвилинний трек. «My Spirit Will Go On» із передостаннього альбому вінчала основну частину концерту. Гурт ненадовго пішов. До речі, ці останні треки вже цілком було чути.
Біс передусім явив собою звідкілясь-не-візьмись більш-менш пристойний звук. Для початку було виконано головний хіт останнього альбому — пісню, що відкриває альбом — «Through The Fire And Flames» — за винятком басу все решта звучало цілком пристойно, та й ударні вже не били по вухах. Закінчувався концерт титульною композицією з першого альбому «Valley Of The Damned», яка особисто мені неминуче нагадує пісню «Destiny» одного чудового фінського гурту.
Тривалий висновок підбивати немає сенсу. Гурт однозначно цікавіший у студійному плані. Однак технічний рівень наживо також дуже і дуже високий. Насолодитися музичною стороною під час концерту, звісно ж, передусім заважав огидний звук. Саме через це враження значно зіпсоване. Зазначимо, що прийом публікою був загалом доволі теплий, що, втім, характерно в цілому, навіть при наявних проблемах публіка дуже вдячна за визначенням. Що ж, будемо сподіватися, що в наступні приїзди колективу звук буде відлаштований більш якісно.
Підготовка матеріалу — Alan
Особлива подяка SPIKA MERCHANDISING за надані акредитації
Сет-ліст Revolution Deathsquad Fury Of The Storm Operation Ground And Pound Black Fire Trail Of Broken Hearts Keys Solo Soldiers Of The Wasteland Storming The Burning Fields My Spirit Will Go On -encore- Through The Fire And Flames Valley Of The Damned
Фоторепортаж (автор McAllen)
Дякуємо SPIKA MERCHANDISING за надані акредитації