Перший концерт EPICA в москві — подія цікава й закономірна. Адже цей голландський гурт — один з небагатьох відомих молодих металевих гуртів із жіночим вокалом (а точніше з парним вокалом у стилі "beauty and the beast"), які ще не приїжджали до росії.
Торішній виступ EPICA на Global East Festival у Києві особисто мені приніс величезне розчарування. Хоча тут є важливе застереження — гурти подібного жанру взагалі досить слабко виглядають на фестивалях, єдиний варіант — виступ не на основній сцені, і краще — під наметом, тобто по суті в напівзакритому приміщенні. Потрібна певна камерність, тоді й атмосфера зовсім інша. Щодо цього в ДК Горбунова стався цікавий казус. Цю атмосферу нагнали у прямому сенсі слова. Вже через кілька хвилин після початку концерту присутні могли відчути "ностальгію" за москвою у липні-серпні 2010 року. Не те що зал, а навіть основна рекреація другого поверху Горбушки була сильно задимлена, і аж ніяк не від диму цигарок. Що стосується самої сцени — то на ній поєднувалися яскраве і дуже гарне світло з просто неймовірною кількістю диму — причому він все прибував і прибував. Фотографам доводилося просто витворяти дива, щоб зняти хоча б щось.
EPICA досить незвично розташована на сцені. По центру — невелике підвищення, праворуч від якого ударник, а ліворуч — клавішник. Звук, до речі, спочатку залишав бажати кращого, і це м'яко кажучи, по першій пісні чітко складалося враження, що Сімона Сімонс, вокалістка колективу, себе взагалі ледь чує, крім того партії екстремального вокалу звучали дуже погано. Однак через хвилин 15-20 звук вирівнявся, а ще через деякий час — став уже близьким до ідеального.
Гурт відіграв півторагодинний сет, що складався з 13 композицій, не рахуючи інтро. Основний час виступу по суті став презентацією останнього альбому, що вийшов минулого року. Відкрився концерт монументальною композицією "Resign To Surrender", також прозвучали "Unleashed", агресивна "Martyr Of The Free Word", титульна "Design Your Universe", і особливо слід відзначити баладу "Tides Of Time", яка чудово продемонструвала вокальні здібності Сімони. З першого альбому були зіграні "Sensorium" і "Cry For The Moon". Чесно кажучи, все-таки різниця у звучанні гурту за ці 6 років величезна. І композиційно, і технічно, гурт дуже серйозно прогресував, що, втім, анітрохи не применшує достоїнств його ранніх робіт. З попереднього альбому була зіграна "The Obsessive Devotion", а в рамках бісу прозвучала й "Sancta Terra". Основний акцент із трьох попередніх дисків колективу було зроблено на другому з них — прозвучали "Mother Of Light", "Blank Infinity", одна з найпопулярніших пісень гурту, на біс були заготовлені "Quietus", нарешті, останньою композицією вечора стала титульна десятихвилинна "Consign To Oblivion".
Об'єктивно кажучи, концерт швидше рівний, ніж видатний. Однак шанувальникам гурту він просто не міг не сподобатися, а всіх інших, хто був присутній на концерті, принаймні не повинен був розчарувати. Тому що, якщо оцінювати об'єктивно, гурт працює дуже професійно, злагоджено та якісно. Ось тільки з фокусником, відповідальним за димову машину, треба щось жорстоке вчинити.
Сет-ліст:
- Samadhi (Prelude)
- Resign To Surrender
- Sensorium
- Mother Of Light
- Unleashed
- Martyr Of The Free Word
- Cry For The Moon
- Tides Of Time
- Blank Infinity
- The Obsessive Devotion
- Design Your Universe
Біс: 12. Quietus 13. Sancta Terra 14. Consign To Oblivion
Висловлюємо подяку Spika Concert Agency та особисто Вірі Дмитрієвій за надані акредитації