Я згадую початок цього року — він розпочався вельми знаменно: першим приїздом батька німецького (та й не тільки німецького) пауер-металу Кая Хансена зі своїм легендарним гуртом GAMMA RAY. Кай представив москвичам новий альбом, не забуваючи перевірені часом хіти, і виконавши другим бісом Medley з пісень HELLOWEEN «RIDE THE SKY/Future World/I Want Out» (детальніше читайте тут). Неодноразово концерт цього колективу скасовувався, тож 27 січня в УСЗ «Дружба» відбулася воістину історична подія в концертному житті столиці (в рамках металічної музики, звісно). Минає кілька місяців. І ще один стовп німецького пауер-металу з не менш знаменитим ім'ям, знамениті BLIND GUARDIAN втретє відвідують москву. 20 травня в аншлаговій Горбушці (детальніше читайте тут) гурт відіграв один з warm-up виступів, що передували виходу нового альбому, і що включив у себе майже весь альбом «Imaginations From The Other Side» — найславетніший з восьми релізів гурту. Не були забуті й балади, виконали навіть найдовшу епопею And Then There Was Silence. Не рахуючи двох пісень зі щойно випущеного тоді синглу (до речі, чудових), все інше можна було сміливо назвати Best Of BLIND GUARDIAN.
Залишався один гурт із великої трійці, що не відвідав москву за цей період. Як і GAMMA RAY, гурт випустив черговий свій альбом минулого року; починаючи з листопада минулого року в рамках туру на підтримку нового альбому гурт дав понад 90 концертів, з яких півтора десятки були на фестивалях, а решта — як хедлайнери. І цей гурт теж не забув про москву, довершивши логічний ланцюжок. Вони також відвідали москву втретє. На жаль, в ситуації закритого ПК Горбунова гурт був поміщений у клуб «Точка», тоді як попередні рази прославлена команда виступала у значно більших залах. Особисто для мене цей концерт найзнаменитішого колективу за всю історію пауер-металу був першим; не буду приховувати — зразковий сет-ліст концерту я знав і був від нього у повному захваті, кажу це без жодної іронії, оскільки левову частку сет-лісту складали композиції з двох класичних альбомів, найбільш улюблених мною, та з останнього, який у моєму особистому хіт-параді впевнено тримає третє місце. Я щось забув — ах так, забув назвати гурт, але ж вам і так зрозуміло, що мова йде про… HELLOWEEN!!! Класичні альбоми — це, зрозуміло, «Keeper Of The Seven Keys I» та «Keeper Of The Seven Keys II», а новий альбом, відповідно, «Keeper Of The Seven Keys III. The Legacy», що завершує велику трилогію про Хранителя Семи Ключів.
Ну що тут ще сказати — квитки були за вельми високими цінами, і це не завадило цього дня «насолодитися» страшенним аншлагом, коли люди не те що були притиснуті одне до одного, а правильніше було б сказати — спресовані (черга до клубу тягнулася на десятки метрів). Ситуація більш ніж логічна загалом — гурт вельми і вельми улюблений у цій країні. По обидва боки від сцени здіймалася звукова апаратура величезних розмірів, якій місце на стадіоні, а не в клубі; в підсумку це як мінімум загороджувало огляд чималій частині залу.
Власне кажучи, я можу спокійно починати звіт про концерт — увільніть мене від розповідання історії цього гурту. Бажання немає — всі її знають і так без мене… скандальні інтерв'ю Вайката, думаю, теж усі читали.
Рівно о 20.30 заграло інтро, в залі почалося б буйство, якби люди могли рухатися, але ж ні — тож хіба що голос подавали, і пара осіб розмахували гарбузом. На сцені з'являються музиканти, виглядає все досить типово. Новий ударник Дані займає своє місце за установкою, гітарист Саша Герстнер… ой, це окрема пісня — після появи на сцені його неминуче охрестили «емо-бой». Причина елементарна: трохи вкорочене порівняно з колишніми часами, перефарбоване в чорний колір та випрямлене волосся, деяка присутність специфічного грімy — загалом справді дуже нагадував своїм виглядом виконавців емо-кору. Великий веселий волосатий дядько Маркус, який уже 20 років уникає скандалів, чесно лабає свій бас і не заморочується написанням матеріалу — джерело неймовірно веселої та позитивної поведінки на сцені. Недалеко від виходу на сцену приземлився лідер гурту, автор безлічі легендарних пісень гурту, знаменитий гітарист і не менш знаменитий джерело чвар, склок та скандалів у гурті — Міхаель Вайкат.
Починає звучати заголовна композиція з нового альбому — «The King For 1000 Years». І ось свідомо сутулящаяся приземиста постать у довгому плащі крадеться і лукавим ласкавим голосом проспівує перші фрази цієї чергової мега-довгої пісні. І ось уже голос зривається на звичну другу октаву, Дерріс випрямляється — і немислима енергія просто виливається від нього у всі боки.
Що ж у залі — в залі пекло! Ходити неможливо, сцену видно погано, чутно ще гірше. Про звук — окрема розмова: додаткова стереосистема зробила свою справу… згубну — бас, барабани — так, чутно було блискуче; вокал стало чутно на належному рівні десь хвилин через двадцять; гітари — а ось їх на одному рівні так і не було чутно цього дня, на жаль!
Але це з негативного — а з позитивного те, що відбувається на сцені, і передусім те, які пісні звучать. Зайнявши місце на третьому ярусі клубу (на першому стояти було просто самогубством) у невеликий просвіт, я зміг спостерігати концерт (та й бар там є, тим більше, як і на першому).
Епік закінчився і змінився одним з головних хітів гурту, упізнаним усіма за першим рифом — увесь зал цілих п'ять хвилин співав разом з музикантами про могутнього орла, що прямує у вічність, на крилах якого сяйво веселки — одна з найкращих пісень пана Вайката з другої частини трилогії — «Eagle Fly Free».
Єдина пісня з «Кролика» цього дня — «Hell Was Made In Heaven» — була зустрінута без антуражу, після чого Дерріс оголосив, що наступна пісня триватиме аж 15 хвилин… і що тут сказати — звучить безсмертний хіт Кая Хансена з першої частини трилогії; понад 10 хвилин майже всі, хто зібрався в залі, співають від і до, особливо голосно вигукуючи «In the streets on Halloween / The spirits will arise / Make your choice, it's hell or paradise / Ah - It's Halloween / Ah - It's Halloween... tonight!». Як відомо, люди — жахливі створіння і задоволеними не бувають ніколи: коли закінчилася ця велика пісня, я раптом усвідомив, що не буде виконаний інший епік — «Keeper Of The Seven Keys». Виконали б його — цілком можливо, я б шкодував про невиконаний «Halloween».
Після такого — мабуть, щоб публіка заспокоїлася — виконується «A Tale That Wasn't Right». Якщо на пісенці про Орла я ще сумнівався, то тут уже, на жаль, довелося зробити гіркий висновок: в Енді проблеми з голосом цього дня. Верхи звучать якось невпевнено. Геніальна акторська робота, виразність та неперевершена поведінка на сцені пом'якшували цей факт і робили для більшості його непомітним, але мушу бути об'єктивним — не всі пісні Енді виконав ідеально.
Гурт пішов, залишивши одного ударника розважати зал; повернувшись, німці виконали дві найвдаліші пісні з «Dark Ride» — «Mr Torture» та «If I Could Fly». Слідом за якими ще одне соло, цього разу у виконанні Саші Герстнера. З усього репертуару гурту з 1988 року і по 2000-й для цього концерту було обрано лише одну — чи можна сказати, що вона найкраща за весь цей період? Як не дивно, її справді можна вважати як мінімум однією з найкращих — це композиція «Power», одна з найенергійніших у творчості гурту.
І ось удруге за рік чутні чарівні звуки, що означають початок «Future World». Пісня виконується… але як виконується… замість стандартного виконання воно розтягується на 10 хвилин, до яких включається розспівка та діалог із залом, представлення всіх музикантів. О 20.49 закінчується основний сет.
Біс був миттєвим — усього дві хвилини. Гурт знову на сцені, музиканти починають грати свою безумовно найгіршу композицію за всю свою історію — кажу це без жодної іронії. Коли напередодні останнього альбому вийшов сингл, що містив цю композицію, я був просто шокований і щиро побоювався, що альбом буде таким самим жахливим, як і композиція «Mrs God», але він вийшов просто приголомшливим. З цієї пісні почався біс. А закінчився він однією з найкращих композицій гурту — в компенсацію до першої — «I Want Out», найвідоміша композиція гурту, яку практично кожен фан знає від і до напам'ять. Гурт іде, але через хвилину знову з'являється на сцені. Бурхливий зал продовжує підспівувати, цього разу — найвеселіша композиція гурту «Dr Stein», в основі якої лежить знаменита історія про Франкенштейна.
Публіка залишає зал. Залишає довго, понад годину!
Враження від концерту безумовно позитивні; про такий сет-ліст можна було лише мріяти — з перших частин великої трилогії не вистачало хіба що однойменного епіку. Публіка надзвичайно тепло зустріла музикантів. Із останніх особливо відзначу Енді — чудового актора, від якого просто виливався позитив, та Маркуса — втілення безтурботності; Вайкат був вірний собі — суворий з вигляду і з незмінною сигаретою в роті. Клуб «Точка», звісно ж, жахливо малий для гурту подібного масштабу. Сподіваємося, що в рамках наступного туру гурт не забуде москву і ми зможемо побачити музикантів на великій сцені в просторішому приміщенні.
Підготовка матеріалу — Alan
Особлива подяка SPIKA MERCHANDISING за надану акредитацію
Сет-ліст King For A 1,000 Years Eagle Fly Free Hell Was Made In Heaven Halloween A Tale That Wasn't RightDrum solo Mr. Torture If I Could Fly Power Guitar solo (Sascha) Future World -encore-Mrs. God I Want Out -encore-Dr. SteinLight The Universe (outro)