Дізнавшись ще на початку січня про приїзд LAKE OF TEARS до москви, я довго не міг у це повірити. Але ось настав довгоочікуваний день — 6 березня. Клуб «Точка». Що тут сказати — малий він для гурту такого масштабу. Народу набилося стільки — яблуку ніде було впасти. Деякі люди, що не купили попередньо квитки, не змогли потрапити на концерт і стояли на вулиці в пошуках зайвої контрамарки.
Першими почали розігрівати публіку FORGIVE-ME-NOT. Хлопці виступили досить бадьоро — багато людей відірвалися від стійок з алкоголем, більярду й пішли пострибати під такий «незабутній» колектив. Відігравши професійно свої речі, хлопці поступилися сценою іншому нашому гурту — MELANCHOLY. Ті, у свою чергу, ще більше роззадорили натовп. Виконавши кілька пісень, хлопці пішли, й настала пауза. Декому вона здалася вічністю… І ось пролунала знайома мелодія — «To Die Is To Wake» з альбому «A Crimson Cosmos», яка є інструментальною. Треба відзначити ефектну появу Даніеля Бреннара в шапці, зробленій у вигляді капелюшка від мухомора, що, у свою чергу, дуже порадувало фанатів. Він у ній бігав по сцені, своєрідно зображуючи з себе ожилий грибочок. Пострибавши так кілька пісень, він скинув її на підлогу.
Ніколи б не подумав, що під LAKE OF TEARS можна влаштовувати стейдждайвінг, але таке дійство мало місце вже з композиції «Cosmic Weed». Причому з кожною піснею стрибків ставало набагато більше, що дуже дратувало секʼюріті й забавляло музикантів, які викладалися на всі сто відсотків. Такого гарячого прийому в країні «морозів» вони явно не очікували. Народ співав усі пісні — незалежно від того, чи були вони з останнього альбому, чи зі старих, що вже стали класикою, дисків. Доходило до того, що пан Бреннар навмисно замовкав і слухав натовп. Мікаель Ларссон зі своїм басом носився по сцені як скажений, намагався потиснути простягнуті до нього руки й навіть розписувався на поданих йому CD. Майстерність усіх музикантів була на висоті! Клавішні партії звучали в записаному вигляді. Даніель Бреннар багато розповідав, як йому сподобалося в нас. Особливу увагу він виділив нашому національному напою — горілці, а потім, подумавши, додав, що й пиво в нас теж непогане.
Основний ухил було зроблено на три альбоми — «Headstones», «Forever Autumn» і «Black Brick Road».
Після кількох композицій хлопці пішли буквально на дві хвилини й вийшли на сцену у веселих різнокольорових жилетах із пір'я. Це переодягання було зустрінуте публікою бурхливими оплесками. Гурт виходив на біс двічі — публіка просто не відпускала їх на відпочинок. Вийшовши вперше, вони почали грати «Sweetwater», але натовп скандував: «Headstones». Обірвавши пісню на перших акордах і дещо перемовившись між собою, музиканти все ж її доіграли, а за нею, під свист і ор натовпу, послідувала довгоочікувана всіма композиція. Під час другого анкору гурт подарував фанатам «Burn Fire Burn» — знову ж таки з епохального «Headstones». Образно, що вони не вийшли втретє. Організатори увімкнули світло й фонограму.
На виході утворилася пробка, що розсмоктувалася дуже повільно. Організаторам концерту надалі слід приділяти більше уваги цьому аспекту!
Цей концерт, на мій погляд, один із найкращих, що трапляися в москві за останній час. LAKE OF TEARS виклалися на повну — відіграли свої найкращі речі й зуміли завести натовп. Додому йшли з єдиним почуттям — гіркоти за малу кількість часу, проведеного зі своїми кумирами (сет тривав близько 90 хвилин). Усім хотілося продовження, а його не було. Щиро сподіваємося на друге пришестя шведів.
Підготовка матеріалу — Autumn
Сет-ліст:
To Die Is To Wake Boogie Bouble Cosmic Weed Hold On Tight A Foreign Road So Fell Autumn Rain Raven Land Pagan Wish The Greymen When My Sun Goes Down A Trip With The Moon The Organ Devils Diner Making Evenings
-encore-
Sweetwater Headstones
-encore-
Burn Fire Burn