Agressor: Це було щось… це було просто щось. Озираючись назад, я не можу згадати жодної подібної події, яка б залишила стільки вражень. Навіть мій перший сейшн блякне порівняно з цим дводенним апокаліпсисом. Отже, почнемо з початку. Прибув до «Сонечка» я вранці 7 числа. На автовокзалі в Євпаторії мною, як не дивно, було помічено лише одного волосатого з Херсона — то чи всі інші приїхали раніше, то чи з'явилися вже на другий день. Заглянувши в каси автовокзалу й побачивши офігенну чергу, було вирішено топати прямо до маршрутки й намагатися влізти туди без черги :). Вдалося :). Як розповідали потім знайомі, дістатися складно — мало того, що треба вистояти чергу на автовокзалі й купити квиток на маршрутку, так ще й чекати її, бо ходять вони в строго визначений час. З електричкою та сама історія, тільки ходять вони ще рідше — раз на пару годин. До «Сонечка», що знаходиться за 7 кілометрів від Євпаторії, дісталися хвилин за 10. Біля входу зустрілися зі Scorpio, який повів нас до наметів. Намети, як виявилося, були поставлені прямо на пляжі, під навісом, і несвідомі цивільні відпочивальники вляглися прямо перед входом до них. Ну що ж, їм же гірше :).
Комплекс «Сонечко» виявився більш-менш придатним для життя: купа кафе й барів (ціни південні, але терпимо), 2 туалети класу «сортир» (добре хоч безкоштовні), пара кіосків через дорогу з пивом та мінералкою (маленька порада — алкогольні напої краще везти з собою, ну крім пива). По комплексу блукали натовпи волосатих меломанів з усього СНД. Як не дивно, обивателі не були шоковані, і лише зрідка можна було зустріти круглі очі :).
Поки ми розміщувалися, вітаючись з усіма знайомими й знайомлячись з усіма незнайомими, час підійшов до 14:00 — початку фесту. Початок, як не дивно, не затягнувся, й усе було більш-менш у межах розкладу. Приміщення, в якому «нарізали метал», являло собою великий критий ангар, із балконами й баром. Загалом — поки що найкраще місце для сейшенів, яке я бачив. До речі, перед входом висів розклад, у якому було вказано, який гурт і коли виступатиме. Дуже зручно. На жаль, спочатку відкрили лише один вхід, який був досить вузьким, і через що ми заходили з пів години. Ведучим був якийсь дядько з Рівного (якось незвично було не бачити на сцені київського МС Крокодила %)), якого я до цього ніколи не знав. Фест він вирішив вести українською мовою. Я, звісно, тільки за, але, на мою думку, все ж таки дарма він так — занадто вже багато народу не розуміло, що він казав.
Звук Звук у більшості випадків був на тверду четвірку. Багато команд були відмінно відстроєні й звучали просто чудово, але, на жаль, були й недоліки з боку звукарів. Загалом основна претензія до звуку — він був якийсь нечіткий і змазаний, та й не відчувалося обіцяних 30 кВт (хоча, може, це я починаю глухнути? :)). Коротше, порівняно з багатьма сейшенами звук був на висоті, але можна й краще.
Світло Покажіть мені людину, яка займалася на фесті світлом! Їй треба вклонитися в ноги, віддати призову пляшку пива. Такого світла я, чесно кажучи, ще не бачив. Все було ідеально. Тут навіть нічого сказати — світлові ефекти були приголомшливими. Я, на жаль, не був у Європі, щоб оцінити той рівень, але не думаю, що тут чимось поступилися.
Ну та гаразд, покінчивши зі вступом, перейдемо до списку команд, що виступали в перший день:
- PERIALNIE KANDILOMY (Білорусь)
- HOMOFERUS (Білорусь)
- СУРОГАТ (Україна)
- EPICRISE (Україна)
- DISENTOMB (Молдова)
- BARRACUDA (Білорусь)
- RESNULLIUS (Україна)
- ZV!K (Білорусь)
- FETAL DECAY (росія)
- ABYSAL (Польща)
- BARBARA (Ізраїль)
- EPITOME (Польща)
- UNERASE (Україна)
- TOXIC BONKERS (Польща)
- CASTRUM (Україна)
- PERUNЪ (росія)
- DEAD INFECTION (Польща)
Отже, першу команду PERIALNIE KANDILOMY ми слухали стоячи… біля входу й очікуючи акредитацію. Це був чистий, нічим не замутнений порно-ґрайнд. Гітарист із вокалістом були у величезних окулярах для водолазів, а вокаліст до того ж в одних трусах. Загалом ґрайндерам гурт сподобався б, а от мені не особливо — оригінально, але не моє. Хітом команди стала пісня «Спазм Пізди», текст якої складався з двох відповідних слів, що повторювалися протягом пари хвилин. А також гурт виконав відмінний кавер на відомих нестаріючих поп-хлопчиків вітчизняної естради — Іванушки International.
Наступними на сцену вийшли білоруси-блекарі HOMOFERUS. Забігаючи наперед, скажу, що майже всі білоруські команди показали, що вони не просто так потрапили на цей фест, а цілком заслужено. Загалом гурт грає хороший, добротний блек, якісно виконаний, часто досить оригінальний. Звук у них був відмінно відстроєний — було чутно все: і вокал, і всі три гітари, і синтезатор. Про синтезатор треба сказати окремо. Не знаю, хто на ньому грає, але йому вдалося створити хорошу, похмуру атмосферу. Коротше — синтезатор виглядав дуже доречно. Команда одним словом класна, хочу дістати їхній альбом. Дивовижно, як у таку спеку з них не стік разом із потом корпспейнт.
Далі з'явився український хардкоровий гурт СУРОГАТ. Попри те, що я не любитель подібного стилю, мені вони сподобалися. Глядачі в залі теж запалилися: перед сценою почався мош для тих, у кого рослинності на голові бракувало, а в кого вистачало — той просто потряхував хаєром. Загалом грали такий веселенький кор, наскільки я зрозумів — з текстами політичного спрямування. Одна пісня заслуговує на особливу увагу. Я, на жаль, не почув її назви, але рядки, що повторювалися в приспіві, старі й відомі: Голосуй, не голосуй Все одно отримаєш… І весь зал: хууууйй! %)
До речі, під час цієї пісні біля входу було помічено двох бабусь із онучкою, які, очевидно, підійшли подивитися, що тут відбувається. Після того, як вони вдруге почули приспів, підхопивши онучку під руки, різко звалили %). Цікаво, як вони тепер голосуватимуть на виборах восени. Примітний гурт присутністю двох вокалістів.
На сцену вийшли EPICRISE. Хм, я, чесно кажучи, ніколи до цього не стикався зі стилем death-core, тому мені складно судити, як вони мають звучати. Але відіграв колектив непогано, оригінально, хоча, на мою думку, трохи збилися на початку. Взагалі пара команд на фесті, невідомо від чого — то чи від хвилювання, то чи від незіграності — збивалися, і їм довелося починати пісню заново. Наприкінці виступу EPICRISE я навіть трохи хаєром помахав :).
І ось на сцені з'явилися DISENTOMB — брутальні ґрайндкорщики з Молдови. Одягнені в білі медичні халати, на обличчях респіратори — вони пообіцяли всім євпаторійським пацієнтам негайну терапію. Звук було відстроєно відмінно, матеріал виконано технічно. Гурт задав усім порцію дичайшого угару. Вокаліст чого тільки не витворяв на сцені: стрибав, бігав, тряс хаєром, качався по підлозі, підбивав іншого вокаліста. Публіка, дивлячись на це безобразіє, сама непогано запалилася — перед сценою стало відчутно тісніше, народ вовсю відривався. На цьому гурті я сам не витримав і рванув під сцену відриватися :).
Далі думав відпочити, але не тут то було. На сцені з'явилися BARRACUDA. Якщо не помиляюся, вони приїхали з Річиці — якщо це так, то вони ще раз підтвердили славу свого міста. Загалом відпочити мені на цьому гурті не вдалося, хоча порівняно з попереднім гуртом вони відіграли «спокійно».
Далі я вже не витримав і звалив попити пивка й потусуватися зі знайомими.
Scorpio: «Потусувавшись зі знайомими» Agressor повернувся в зал (чи до тями :)) до трьох останніх гуртів. Я тим часом перебував у залі, уважно спостерігаючи за колективами, що виступали, хоча «мій» день був завтра.
Після BARRACUDA на сцені з'явилася українська хардкорова формація RESNULLIUS. Цьому гурту теж вдалося непогано завести натовп. Яскраво виглядав на сцені вокаліст зі світлим волоссям, заплетеним у дреди. Гурт був чи не єдиним, що виконував пісні українською мовою.
Далі на сцену вийшов ще один гурт із «дредовим» вокалером і модним ню-металом — білоруси ZV!K. Колектив досить непогано заявив про себе й залишив приємне враження.
Далі послідували брутальні гості з росії — FETAL DECAY, які нічого незвичного не показали. Відіграли свої brutal deathcore пісеньки, народ повідривався.
Настав час виступу першого польського бенду на фесті, який я пропустив. Виходив у цей час із залу, але дещо почув і за межами майданчика. ABYSAL валять брутальний дез безо всяких заскакувань у такий близький ґрайнд.
Початок виступу гостей з Ізраїлю, гурту BARBARA, я пропустив, але коли повернувся в зал приблизно до другої половини виступу, то просто офігів. На сцені стояв лише один лисуватий басист, а за барабанною стійкою сидів невеликий чоловічок. І звідкись лунало ричання. Басист, мабуть, співає, скажете ви одразу. Та ні, вокалить ударник. Сама музичка теж цікава. Суміш ґрайндкору, дезу й трешу. Як згодом казав сам ударник/вокаліст під час нічних пивних посиделок із PUNGENT STENCH і польськими музикантами, один журнал охрестив їхній стиль як psycho grind. А загалом, яка різниця — на гурт усі звернули увагу й безумовно запам'ятали, а хіба не це головне?
Наступних польських бруталерос я теж пропустив. Це був ґрайндово-дезовий бенд EPITOME. За ним виступав трешкоровий київський гурт UNERASE. Багатьом, здається, цей гурт був знайомий, тому ооодуже гарячий прийом їм не влаштували. Мені ж матеріал, представлений гуртом, сподобався. Він був як перепочинок після EPITOME — мелодичний, хітовий.
Після UNERASE я пішов до намету, пропустивши таким чином чергових представників Речі Посполитої (ну не щастило мені на них того дня) TOXIC BONKERS. Самі хлопці свій стиль визначають як toxic punk/grindcore. Це, а також деякі їхні пісні я чув, сидячи на березі моря, занурівши в нього свої ноги. Потім перекусив, побажав на добраніч товаришам (загалом усім нашим двом наметам, крім Агресора, якого зустрів у залі) і поплентався назад у зал. Далі продовжить Агресор, що прийшов на той час до концертного майданчика.
Agressor: Наступний гурт, який я почув, був CASTRUM. Нічого особливого — це вже досить відома команда, нічого незвичного вони не зіграли. Так, добре, так, професійно — найімовірніше, сподобалося б шанувальникам класичного (true! ;)) дезу. А так усе добре.
Після з'явився ростовський гурт з оригінальною назвою PERUNЪ, більш відомий своїм скандалом із Black Minds, ніж своєю музикою. Справедливості ради треба сказати, що грають вони звичайний блек — де там паган, я не знаю, хіба що тільки в текстах. Сказати, що грають погано — не можна, просто грають і все ;). Народ, очевидно, в курсі конфлікту з нашими російськими колегами, тому що прийом їм влаштували належний: жодних оплесків, освистування.
Далі настала черга хедлайнерів першого дня — польського гурту DEAD INFECTION. Чесно кажучи, я очікував чогось більшого, ніж просто потужний саунд. Чекали їх досить довго, і, схоже, вони вийшли на сцену підкушаними, але треба сказати — професіоналізм у них відчувається. Навіть у такому стані поляки добре зіграли й завели зал. Попри те, що була вже 3 година ночі, народ колбасився вовсю. А от я не був у захваті — дез як дез, нічого незвичного, хоча як мінімум ще раз прослухати варто. Я відчуваю, що думка може змінитися ;).
Так закінчився перший день фестивалю. Народ почав поступово розповзатися. Частина поїхала на квартири в Євпаторію, а ми сіли перед наметами й почали дивитися на дуже гарні зірки, передаючи з рук у руки спиртні напої, після чого лягли спати ;).
Scorpio: Поплентавшись із залу до намету, я виявив в одному з барів Алекса й Фабіана з PUNGENT STENCH. Оскільки ще вчора домовлявся, що візьму сьогодні зранку інтерв'ю (але так і не зміг), то вирішив, що зараз є непогана можливість. Взявши диктофон і трохи грошей на пиво, я повернувся назад. Алекс був настільки втомленим, що інтерв'ю домовилися перенести. А потім просто сиділи, пили пиво й розмовляли. Прийшов басила DEAD INFECTION, Євгеній Бересневич, керівник Moral Insanity. Далі пішли шукати Мартіна Ширенка, у якого були ключі від номера PUNGENT STENCH. Не знайшовши гітарилу/вокалера хедлайнерів, засіли в якомусь барі разом із натовпом польських музикантів. Пізніше знайшовся й Мартін, що проходив повз той генделик з ударником/вокалістом BARBARA. Обидва підсіли до нас. Пили пиво, бесідували, часто чокалися пивними пляшками :) Пішов я, коли вже конкретно розвиднілося, разом із Фабіаном і музикантом із BARBARA. Посидівши біля намету ще хвилин 20–30, я вляг спати. Було десь 5–6 ранку.