Як уже стало традицією, перед своїм виступом команда має подолати один невеликий бар'єр, що зветься прес-конференція. Цього дня за весь гурт відстрілювався вокаліст, фронтмен гурту Фернандо Рібейро. Зі своїм завданням він впорався просто чудово. Залишилися досить яскраві загальні враження про Фернандо не як про музиканта, а як про особистість. Він показав себе як освічену й грамотну людину, але водночас це не звучало з його вуст як вихваляння власної персони — він був досить скромний і відвертий. На прес-конференції було поставлено чимало запитань, серед яких були і каверзні, і дурні, були цікаві, були й не дуже. Звісно ж, насамперед усіх цікавило питання нового альбому (Memorial [2006]), який, до речі, нещодавно вийшов. На момент прес-конференції я вже мав нагоду кілька разів послухати цей диск, але чомусь так і не наважився поставити запитання про те, чому ж цей альбом став ще жорсткішим за попередні роботи бенду (з невеликим ухилом у блек-метал). Додам також, продовжуючи цю тему, що Фернандо практично вже не виконує пісні чистим вокалом — лідируючою стала гроуло-скрімова лінія. Забігаючи наперед, скажу, що з нового альбому гурт відіграв 2 пісні — Finisterra та Blood Tells. Хоча Фернандо не хотів видавати секретів про те, які композиції будуть виконані цього дня, мотивував він це тим, що хотів здивувати Київ невеликим сюрпризом.
Стало відомо, що існує величезна ймовірність того, що ближче до кінця року вийде DVD гурту. (Чекаємо, чекаємо, чекаємо!!!) Для багатьох стало великою несподіванкою, що окрім музики Фернандо займається літературною діяльністю, але, як він пояснив, література — це хобі, музика — це робота. Він розповів, що в Португалії вже вийшли 2 його книжки, які найближчим часом, як він обіцяв, будуть перекладені англійською. Звісно, не обійшлося без запитання про те, що знає музикант про Україну. Виявилося, що знає, попри навіть те, що в нашій країні він уперше — розповів, що знає про наявність великої кількості іммігрантів з нашої країни в Португалії. Казав, що багато з них дуже люблять і підтримують гурт на батьківщині музикантів за допомогою пошти, електронної пошти. Навіть про «Помаранчеву революцію» він знав, але не хотів коментувати цю подію, оскільки вважав, що його думка буде досить обмеженою через те, що інформацію він черпає з телебачення чи журналів, де не завжди кажуть правду, або кажуть, але не всю.
Окрім музичної та літературної діяльності він любить також спорт (особливо футбол). Особисто мені дуже сподобалося запитання одного з журналістів: «Який футбольний клуб ви любите більше — «Бенфіку» чи «Спортінг»?» А ще більше сподобалася відповідь Фернандо: «Я родом із Лісабона, клуб, за який я вболіваю — Порту». Фернандо й сам іноді грає у футбол з іншими учасниками гурту (сказав, щоправда, не так як Шевченко, але все ж непогано). А ще він дуже не любить поп-музику, але нічого не має проти Кайлі Міног — можливо, вона йому більше подобається не як музикант, а як людина. Хоча, знаєте, він зізнався також, що перевагу все ж віддає брюнеткам (дівчина у нього якраз брюнетка).
Загалом, що й казати, людина залишила про себе досить позитивне враження, чим зайвий раз розпалила бажання швидше вже піти до залу для насолоди музикою, яку цього вечора приготував для нас гурт.