Напевно немає такого місця, де акції подібного роду проходили б достатньо часто. Наприклад, у Києві це лише друга цього року, хоча проміжок між ними склав менше ніж півтора місяці (мається на увазі концерт за участю гурту ТЕМНОЗОРЬ, який відбувся 30 квітня). Місцем проведення концерту було обрано все той же кінотеатр «Супутник» — очевидно, сейшени нарешті отримали свою постійну прописку.
Ну та гаразд, прибувши на місце дійства за годину до початку концерту, я чомусь очікував побачити вже доволі значний натовп, як це зазвичай буває. Натовп був, але не такий вже й великий, до того ж переважно із бритоголових хлопців у грайндерах і берцях. До речі, забігаючи наперед, скажу, що основну частину нечисленної аудиторії (~150–180 осіб) становили саме скіни, що наклало свій відбиток у вигляді постійних скандувань на кшталт: «Зіг хайль!» тощо.
Початок сейшену, як зазвичай, відклали — цього разу практично на годину. Отже, на сцені з'явилася ведуча — тендітна дівчина на ім'я Оля, і після пари патріотичних слоганів оголосила перший гурт — NATURAL SPIRIT із Чернігова, гурт, що зібрався після дворічної перерви. Ну що тут можна сказати — гурт явно слід було ставити не першим, надто вже добре вони виглядали на тлі тієї ж СВАРГИ. Ще мене вразив звук — я ще не бачив на початку виступу такого звуку, нарікань, у будь-якому разі, у мене не було абсолютно жодних претензій до якості. Перші ж акорди змусили народ потягнутися під сцену, але простір під нею вже був окупований скінами, які, як зазвичай, проволавши «Зіг хайль!», влаштували неслабкий мош :). Загалом гурт грає добрий, якісний паган фолк-метал, який спочатку викликав асоціації з PAGAN REIGN, а наприкінці трохи нагадав CHILDREN OF BODOM. Судячи з висловлювань навколо, гурт сподобався людям. Дуже цікаво виглядали невеликі віршовані рядки, які читав вокаліст між піснями.
Наступними оголосили «відкриття 2003–2004 року» — київський гурт СВАРГА, що грає Slavonic heathen metal. Спочатку вони мені здалися набагато цікавішими: дуже хороша й агресивна гітарна секція, і загалом досить технічна та швидка музика. Однак усьому цьому було принесено в жертву оригінальність чи що — надто вже одноманітно вони звучали, хоча, безумовно, у цьому теж щось є. До того ж у деяких піснях ІМХО надто довгі сольники. Під час одного з них вокаліст на кілька хвилин зник зі сцени, а коли повернувся, то попросив усіх покинути зал, оскільки якісь придурки подзвонили в міліцію й сказали, що в кінотеатрі закладено бомбу. Як наслідок, прибув наряд міліції, і публіка биту годину стирчала на вулиці, заправляючись рідинами різної міцності :). Коли нас нарешті запустили, на сцені вже грав white-power rock гурт «СОКИРА ПЕРУНА». ІМХО гурт виглядав дещо дивно — надто вже легкий у них звук для метал-сейшену, але, само собою, скіни були в захваті. Із переваг гурту треба відзначити вокаліста. Його вокал із хрипотцею за експресивністю можна порівняти з Єгором Лєтовим :). Яскраві вайт-павер тексти багатьох запалили, і під сценою було гаряче. Невдовзі на сцені з'явилася ціла група підтримки, і всі хором виконали дві останні пісні.
Зважаючи на те, що час підтискав (зал був орендований лише до 23:00), наступний харківський гурт ASTROFAES відіграв лише три пісні. А шкода — цей гурт, що грає тру-блек, виглядав дуже добре: корпспейнти, все проклепане шипами, такий собі український варіант IMMORTAL, от тільки, на мою думку, їм бракує ще однієї гітари. З музикою теж усе було б непогано, якби не звук. На початку виступу він був жахливий — якісь сторонні шуми, писк, шипіння. Хм, може так воно й має бути, чи це були підступи конкурентів? Не знаю, але, як на мене, це зіпсувало все враження від виступу цього гурту. Публіка під сценою тим часом змінилася — замість піднятих правих рук з'явилися вже «кози», однак, судячи з усього, деяким особливо затятим прихильникам тотальної забритості цього здалося мало. Під час виступу хтось кинув в ASTROFAES пляшку, скіни почали свистіти й тупотіти ногами, під сценою почалися дрібні бійки — добре хоч закінчилося все лише розбитими носами. Загалом, на мою думку, з боку бритоголових було проявлено елементарне свинство — до цього випадку я ставився до них значно краще.
Зупинити бійки, що почалися, зміг Варгот, який вчасно вийшов на сцену, разом із NOCTURNAL MORTUM. У корпспейнті та в чудових чорно-жовтих костюмах, стилізованих під давньоруські вбрання. Гурт зіграв усього чотири пісні, дві з них — із нового альбому «Мировоззрение», який незабаром має з'явитися на прилавках магазинів. Чесно кажучи, нові пісні мені не сподобалися. Одна з них була написана у співавторстві з вокалістом «СОКИРИ ПЕРУНА» і звучала абсолютно нехарактерно для NOCTURNAL MORTUM — не так блеково чи що. Звук у цього гурту був дуже хороший — все-таки хедлайнери, і звукорежисер явно постарався. Цього разу публіка під сценою змішалася — рубилися всі. Варгот вразив мене своїм вокалом — звучав він не так скрімово, як на записі, зате набагато глибше; гітарні партії теж були дуже хороші. Виконавши на завершення «В огне деревянных церквей», NOCTURNAL MORTUM ще раз довели, що по праву вважаються одним із найвідоміших блек-метал гуртів із колишнього СНД.
Окрема подяка Еду Єременку за надану акредитацію.