SATYRICON — проєкт двох людей, обидва вони з часів першого демо жодного разу не покидали лав гурту. На першому демо, окрім Сатіра, у гурті було ще троє учасників. Вже на другому Сатір і вокаліст, і клавішник, і басист, на цьому ж демо з'являється Фрост як ударник. Альбом «Dark Medieval Times» у 1993 році записали вже лише двоє людей. Фрост виконав ударні партії, все решта, що ми чуємо на цьому альбомі, зробив пан Сіґурд Вонґравен, він же Сатір. На випущеному через два роки наступному альбомі «The Shadowthrone», який уже доволі успішно продавався, у ролі гітариста й басиста засвітився Саммот (гітарист ще однієї норвезької легенди — EMPEROR). Сирість першого альбому пішла, якість звучання й техніка гри значно зросли, стилізовані під середньовічні мелодії стали більш органічно вписаними в музику, водночас зникла і якась дикість, притаманна першому релізу. Ще через рік з'являється найвідоміший реліз колективу, знову змінилося звучання, ставши більш відточеним, інструментально-клавішних вставок стало менше, соло-гітара вийшла на передній план, змінився й вокал Сатіра. І знову на альбомі був гість — цього разу у вигляді вокаліста, гітариста й басиста культового норвезького колективу DARKTHRONE, аби не відставати від свого колеги, ударник DARKTHRONE Фенріз засвітився на альбомі «Rebel Extravaganza», що вийшов у 1999 році і став найтехнічнішою роботою гурту. Те, що сталося через три роки — суперечливо й дивно, гурт заграв досить дивний блек-н-рол, фірмові клавіші взагалі були забуті. Альбом вийшов суперечливим. Відтоді гурт замовк. Тур 2003 завершився, відтоді до осені 2006 колектив виступав лише на фестивалях, Фрост зосередився на роботі в 1349, чим займався Сатір — питання добре — оскільки сайд-проєктів у нього зараз, з якими він виступає, немає, і релізів від нього за ці два з гаком роки теж не було. Але у 2006 році новий альбом таки з'явився, принісши із собою нову віху в історії гурту, якісно нове звучання й нову музику. Це все той же блек-н-рол, але значно цікавіше звучний, запам'ятовуваний, звучання не сире, як на попередньому диску «Volcano». Там ми постійно чуємо якесь порожнє молотіння, хоч і доволі технічне, тут же нічого подібного — альбом «Now, Diabolical» абсолютно не створює відчуття депресивності, дикості, з іншого боку, немає в ньому й лютої агресії, він навпаки дуже позитивний і похмуро-урочистий.
З точки зору лірики у SATYRICON все доволі однотипно — Морок, темні віки, антихристиянство. Темні сили, зло, гріхи — про все це Сатір співає, але сатанинським гурт у жодному разі назвати не можна, окультизм присутній. Про Євронімуса Сатір неодноразово висловлювався вкрай негативно, сатанізму теж діставалося, тож його тексти не можна назвати дуже глибокими й оригінальними з одного боку, з іншого боку тупого псевдо-сатанізму, який ми бачимо в текстах DEICIDE чи DARK FUNERAL, у Сатіра ми не зустрінемо, що вже надзвичайно тішить.
Так чи інакше сам факт, що гурт відвідає москву, викликав надзвичайний ажіотаж, але чесно кажучи, я й припускати не міг, що клуб «Точка» буде битком набитий людьми… Концерт був затриманий на доволі великий проміжок часу, оскільки люди весь час підходили й підходили…
Та ось звуки Інтро, один за одним виходять сесійні гітаристи, басист і клавішниця, місце ударника займає Фрост, на обличчях музикантів корпспейнт, але у мінімальних кількостях — тобто обличчя не видозмінюються до невпізнанності; у центрі сцени під оглушливі крики з'являється висока людина атлетичної статури в чорній футболці, поверх якої красується немалих габаритів перевернутий хрест, ще мить і клуб наповнюється звуками гітарних рифів, 40 секунд і ця сама людина в центрі, яку звуть Сіґурд Вонґравен і більш відома як Сатір, видає перші рикаючі звуки — «The Pentagram Burns» з останнього альбому. Ефектний початок, потужна, сповнена енергії пісня. Вже на той момент залишалося лише дивуватися звуку — його ідеальності, обидві гітари, бас, ударні, вокал і клавіші являли собою абсолютний симбіоз, такого шикарного звучання я давно вже не чув. Пісня закінчується, Сатір вітається із залом, дякує публіці і, повернувшись спиною до залу, оголошує наступну пісню — хіт із другого альбому, знайомий кожному — «Dominions of Satyricon». Моторошний «симфо»-вступ, і майже 10-хвилинна монументальна композиція, одна з найуспішніших і перевірених часом, що виконується майже завжди. Пісня з тих, завдяки яким SATYRICON став знаменитим блек-метал колективом. Наступний номер програми продовжив презентацію нового альбому. Власне, він дав назву і диску, і нинішньому туру, а фразу «Now, Diabolical» на приспіві підспівував ледь не весь зал. Несподіваним став наступний рядок сет-ліста — «A Moment Of Clarity», єдина з альбому «Rebel Extravaganza» в цей день. Звук стає ще кращим, у залі пересуватися неможливо, лише по верхньому ярусу (вашому покірному слузі пощастило, він увесь концерт стояв на одному зі стільців ззаду першого ярусу клубу.)
Пісня «K.I.N.G.» — одна з найкоротших за часом звучання в репертуарі гурту, наскільки вона коротка, настільки ж добре запам'ятовується. Це була вже третя пісня з останньої платівки. І одразу після її закінчення Сатір зробив оголошення, після якого зал просто вибухнув — композиція з найпершого релізу SATYRICON 1993 року — «Walk The Path Of Sorrow». Усі музиканти протягом інструментального записаного вступу залишалися спиною до залу. Та ось різкий поворот і починається основна частина пісні. Якщо не рахувати красиві клавішні програші — «чистий» варіант блек-металу на 8 хвилин. Чи варто говорити, що пісню було зустрінуто на ура.
«That Darkness Shall Be Eternal» та «The Rite Of Our Cross» продовжили концерт, обидві з нового альбому, таким чином, усього з нинішнього релізу ми почули аж п'ять композицій, при тому що всього їх вісім, можна сказати, що концерт був однозначно спрямований на презентацію нового диска — з одного боку, не найвідповідніша програма для першого візиту гурту, який все-таки більшість шанувальників знає за альбомами середини 90-х, з іншого — «Now, Diabolical» шикарний диск, а в концертному виконанні багато композицій звучать просто геніально.
«Repined Bastard Nation» та «Fuel For Hatred» з «Volcano» завершили трохи більш ніж годинну основну частину сет-ліста. Композиції вийшли ще більш брутального звучання, ніж на студійнику, а титульну фразу «Fuel For Hatred» Сатіру допомагала співати вся понад тисячна аудиторія, що прийшла на концерт у цей славний день.
Перша перерва була недовгою, гурт знову з'явився на сцені й під ліквідувальні вигуки виконав знамениту «Hvite Krists Dod». Що було далі — все було цілком передбачувано, на це чекали всі, у гурту SATYRICON є безумовний хіт номер один, з'явившись після тривалого цього разу енкору, гурт не одразу почав грати, зате гітарист зіграв миттєво всіма впізнане соло, яке було за знаком Сатіра підхоплено залом. Кілька таких хвилин, і нарешті, перші акорди, прикро, але вперше за концерт підводить звук, соло-гітару чути не ідеально, але невдовзі він вирівнюється, втім усім на це байдуже, оскільки звучить знаменита «Mother North» — навіть коментувати тут щось зайве. Багато присутніх підспівували Сатіру від початку до кінця. Та ось повільний програш і фінал композиції, після якого Сатір поспіхом покидає сцену, музиканти швидко прощаються й ідуть, найдовше прощався Фрост, доки його не увів «за лаштунки» охоронець, що супроводжував гурт і весь концерт один стежив за порядком на сцені. До речі, стейджднайверів було не надто багато, деяку кількість людей, щоправда, довго носили перед сценою на руках. Загалом публіка в загальній масі була більш ніж адекватна і дуже добре знайома з творчістю гурту.
Концерт безумовно один із найкращих цього року. Шикарний виступ, про Сатіра навіть говорити нічого, він на сцені був просто чудовий, відмінний звук, музиканти, що викладаються на повну, відмінний прийом публікою музикантів і водночас більш ніж адекватна поведінка Сатіра, попри численні побоювання (пан Вонґравен відомий як вельми пафосна особистість), просто блискучий контакт із залом з його боку. Звісно, прикро, що практично було обійдено стороною альбом «Nemesis Divina», але загалом враження від концерту цей факт аніскільки не зіпсував. Невдовзі на офіційному сайті гурту було опубліковано оголошення про минулі концерти, де Сатір і Фрост вкрай позитивно оцінили виступи в санкт-петербурзі та москві й пообіцяли повернутися.
Підготовка матеріалу — Alan
Особлива подяка SPIKA MERCHANDISING за надану акредитацію
Сет-ліст Intro The Pentagram Burns Dominions Of Satyricon Now, Diabolical A Moment Of Clarity K.I.N.G. Walk The Path Of Sorrow That Darkness Shall Be Eternal The Rite Of Our Cross Repined Bastard Nation Fuel For Hatred -encore-Hvite Krists Dod -encore-Mother North