Гурт SENTENCED проіснував 17 років — про нього вже можна говорити в минулому часі, оскільки гурт практично розпався. Свій шлях команда розпочала у 1988 році — період, коли найбільших обертів набирає death metal; через два роки саме в цьому стилі було записано першу демо-запис гурту. Мійка Тенкула й Самі Лопакка — гітаристи та засновники гурту разом із барабанщиком (Веса Ранта) і вокалістом, а на ранніх порах за сумісництвом і басистом гурту Танелі Ярва — ось перший склад SENTENCED. Незабаром за бас-гітару взявся Самі Куккохові. Другий альбом North From Here з'явився у 1993 році, а у 1995-му вийшов Amok, який і приніс гурту відомість. Альбом уже був далекий від початкового дезу, вокал, як і раніше, був грубий і гарчливий, але в музику були привнесені мелодійні програші, сумна музика, іронічні, сповнені чорного гумору тексти із суїцидальними мотивами — ось візитна картка гурту. Що відбувається далі — у гурту змінюється вокаліст; на альбомі 1996 року ми вже можемо почути хрипкий, але чистий вокал Вілле Лайхіала. Починаючи з 1996 року з інтервалами у 2 роки виходять 4 по-справжньому ударні альбоми — Down, Frozen, Crimson і, напевно, найвідоміший альбом гурту — The Cold White Light. Багато хто називає гурт прародителями так званого love metal, проте гурт завжди грав справді металічну музику: жорсткі рифи, цікаві соляки й різнобічний вокал із запам'ятовуваним тембром принесли йому широку відомість. Цього року з'явилася приголомшлива новина — причому з неприємного боку — лідер гурту Самі Лопакка офіційно заявив, що майбутній Funeral Album буде останнім в історії SENTENCED, так само як у рамках Funeral Tour пройдуть останні концерти гурту. Зараз уже відомо, що 1 жовтня в Оулу відбудеться останній, прощальний концерт, на якому як ніколи актуальною буде назва нинішнього альбому й туру, в основі якої лежить слово Похорон.
SENTENCED ніколи не були в росії — так було досі, але зараз, відігравши на європейських фестах, гурту належить тур Фінляндією, але перед тим гурт дав єдиний сольний концерт за межами Фінляндії в рамках цього туру — і це концерт у москві, у ДК Горбунова; концерт пройшов 27 вересня й зібрав не менше півтори тисячі прихильників гурту. Ну а тепер детальніше про цей незабутній вечір.
Відкривав концерт московський гурт Repentance — мабуть, це й була основна причина, чому на виступ SENTENCED багато хто запізнився, бо від і до цей гурт людям слухати не надто хотілося, оскільки по суті будь-яка окремо взята пісня говорила про гурт загалом — лав-метал на одній струні з непоганим вокалом. Особливо кумедною виглядала ударна установка — вона стояла під основною ударною установкою, призначеною для Веси Ранта. Зіграли вони 7-8 пісень, після чого відкланялися, і почалися хвилини очікування. Але ось заграло Intro — знаменита мелодія Альбіноні, у залі погасло світло, сцена забарвилася у сіро-сині тони, і на ній з'явилися 5 людей; ще кілька секунд — і звучить 57-секундна інструментальна композиція з останнього альбому "Where Waters Fall Frozen" — своєрідний ретроспективний погляд на свою творчість — стилістика композиції — 100-відсотковий death metal. Після чого під гучні привітальні вигуки звучить одна з найвідоміших композицій гурту «Excuse Me While I Kill Myself» з альбому 2002 року — I'll kill myself/I'll blow my brains onto the wall/C U in Hell/I will not take this anymore! — ці знамениті рядки приспіву цієї пісні — квінтесенція лірики гурту — суїцидальні мотиви, водночас сповнені чорного гумору. Чи варто казати, що ці рядки співала вся зала. Пісня закінчується, і Вілле оголошує нову пісню — треба сказати, що він оголошував майже всі пісні впродовж концерту — звучить пісня «Nepenthe» — в оригіналі її співав перший вокаліст гурту Танелі (на альбомі Amok); далі перша цього дня композиція з останнього альбому — «May Today Become The Day».
Кілька слів про те, що відбувається на сцені — насправді відчувалося, що у гурту великий досвід концертів, все відпрацьовано, жодних накладок — Самі Лопакка, що погладшав із роками, перебував праворуч відносно партеру у глибині сцени, ліворуч стояли Тенкула і басист гурту (Куккохові — він стояв переважно попереду). Що стосується Вілле — він поводився дуже динамічно на сцені, подорожуючи по всій площадці; починав він добру половину пісень, стоячи біля ударника спиною до зали. Впродовж усього концерту він пив пиво — біля ударної установки стояло безліч банок із цим чудовим напоєм.
Першою довгою баладою цього дня була The Rain Comes Falling Down. Далі пішли навперемішку пісні з різних альбомів — зокрема прозвучали «Bleed» і «Sun Won't Shine» з Down 1996 року.
А до зали все прибуває й прибуває народ, і ось уже досить щільно стоять люди в партері, підспівують одну за одною пісні гурту й дивляться на мускулистого чоловіка в червоній майці й синіх джинсах, що навис над моніторами й щільно стискає обома руками мікрофон.
Далі акцент переважно робиться на альбом 2002, матеріал з якого поряд з останнім альбомом становив основу концерту; зокрема звучать "Brief Is The Light" і "Neverlasting". Ще кілька пісень, «Despair-Ridden Hearts» з Funeral Album і… наступна пісня не оголошувалася. Якщо людина прийшла на концерт SENTENCED і не знає пісню Cross My Heart And Hope To Die — виникає питання про доцільність її присутності на концерті. Звучить коротке вступне соло, і перші рифи майже заглушуються залою — і всі чують цей, буде сказано без перебільшення, головний хіт SENTENCED. «Cross my heart and hope to die / May my end come tonight / Across the dark, into the light / May death again us unite» — і цей приспів серед численних підспівується майже всіма. Звучить фінальне соло — і одна з найсумніших пісень SENTENCED завершується. Чесно кажучи, було прикро, що Самі Лопакка не залишав своєї дислокації у глибині сцени, оскільки на його соляки було щиро цікаво подивитися (вони того варті), а це було вельми складно, оскільки освітлення свідомо було зроблено так, що глибину сцени було видно не надто добре. "Noose" і "Farewell" завершили основну частину концерту.
Але, звісно, це ще не все — невдовзі музиканти знову на сцені; на превелику радість усіх присутніх звучить кавер на одну з найвідоміших пісень богів хеві-металу IRON MAIDEN — "The Trooper". Ну а далі «Vengeance Is Mine» з останнього альбому, і вінчає концерт «End Of The Road», яка якнайкраще підходила за змістом у даній ситуації. Гурт іде зі сцени, звучить Outro — все той же Альбіноні, причому звучить так довго, що дехто сподівається, що гурт вийде ще, але ні, цього не відбувається.
Отже, цей концерт пройшов, причому пройшов блискуче. Зараз хочеться щиро сподіватися, що у гурту банальні неприємності з лейблом, або інформація про розпад — PR-акція, оскільки в такому разі ми ще можемо почути нові альбоми й побачити SENTENCED.
Особлива подяка SPIKA MERCHANDISING за надану акредитацію.
Підготовка матеріалу — Alan
Сет-ліст:
Intro Where Waters Fall Frozen Excuse Me While I Kill Myself Nepenthe May Today Become The Day The Rain Comes Falling Down Bleed Ever-Frost Sun Won't Shine No One There Neverlasting Fragile Brief Is The Light Broken Despair-Ridden Hearts Cross My Heart And Hope To Die Noose Farewell
encore: The Trooper Vengeance Is Mine End Of The Road Outro