Що може бути приємніше за вечір у «рідній» компанії під улюблену музику? Увесь тиждень перед концертом 23 березня в СДК МАІ я з нетерпінням чекав, коли ж я почую старі, десь набридлі, але гаряче обожнювані пісні в акустичному варіанті. І ось настав той день.
Концерт розпочався в найнесподіваніший момент, тобто практично вчасно. Заграли довгоочікувані Врата Часу, музиканти вийшли на сцену. До слова, виступ ділився на три образні частини: те, що ми вже сто разів чули, сама акустика і знову звичне звучання.
Думаю, немає сенсу описувати, що являла собою перша частина. Ті, хто чув ЕПІДЕМІЮ і був на її концертах, знають, який це драйв, який потік позитивної енергії наповнює тіло, як тебе переповнюють емоції та захват. Решті можу лише порадити взяти й послухати, хоча б найкультовіше. (Дане слово тут і не зовсім доречне, бо всі пісні цього гурту гідні захоплення.) Зазначу лише те, як мене зачепила фраза «Пісня для тих, хто втратив своє кохання» перед «Вершником З Льоду». Хто б мені тоді сказав, що зараз ця пісня буде моїм гімном, довго б сміявся й не вірив. (Ще одна річ, за яку особисто я люблю Епі — їхні тексти й музика відображають мою душу.)
Невелика перерва і ось уже починається вона, акустика, якої всі так чекали. Експеримент вийшов неоднозначним. Вважайте мене консерватором, але спочатку всі пісні в такому виконанні відштовхували. (Звісно, зараз я не маю на увазі божественно звучні «Знову Бути З Тобою» та «Я Молився На Тебе». Ці пісні просто були створені, щоб одного разу прозвучати на акустичному концерті.) Але потім прислухався, увійшов у смак і знову отримав величезний заряд позитивної енергії. Все-таки ідея виявилася дуже цікавою й заслуговує на те, щоб ці пісні почули.
Єдине питання, яке мучить мене досі — де «Фенікс»? Де «Фенікс», який я так давно мріяв почути наживо, який змусив буквально протерти приводом до дірок «Хроніки Сутінків»? Як виявилося, не я один був засмучений відсутністю цієї пісні. Дуже шкода, що вона не виконувалася, але не зійшовся ж світ на ній одній, є багато інших чудових пісень.
На початку «третього акту», як і багато інших, я був виснажений, але шалено радий і не хотів, щоб усе закінчувалося. У якийсь момент музика настільки захопила мене, що лише наприкінці концерту я зрозумів, що дивлюся в одну точку. А те, що я вважав своїми думками, насправді слова з пісень. Ось уже дійсно музика може підкорити собі людський розум.
Дуже несподівано, але приємно було почути на концерті кавер на «When The Rain Grows» гурту HELLOWEEN. Ця пісня дуже гармонійно й красиво вписалася в репертуар і стиль ЕПІДЕМІЇ.
Далі була пара пісень на біс, Епілог, що ознаменував закінчення концерту, і стандартний для таких заходів штурм гардеробу. І знову метро, електричка, повернення життя у звичне русло. Більше цього дня нічого кумедного й цікавого не намічалося.
Що ми маємо в підсумку? Приємна музика, відмінний спосіб відпочити, але… Але все це вже трохи набридло. Душа хоче чогось нового. Такого, що ще ніхто і ніколи не чув, ніхто ніколи не виконував. На щастя, до виходу другої частини Ельфійського Рукопису чекати залишилося не так уже й довго. І тоді ЕПІДЕМІЯ відродиться Феніксом із попелу в моїй душі.
Особлива подяка СДК МАІ за надану акредитацію