Отже, нас відвідала «Танцювальна лють». На початку восьмої зал СДК МАІ наповнився першими десятками людей, що прагнули побачити цей чудовий і такий незвичний німецький гурт. Протягом години народ прибував і прибував: темне освітлення, негучно граюча музика, ударні й клавіші, що стоять на подвійній сцені зверху, та 5 мікрофонів унизу. Усі в очікуванні гурту, постійно скандують «Tanzwut, Tanzwut, Tanzwut». Але ось половина дев'ятої, починається інтро. Зверху з'являються Норрі й Хатц і займають свої місця біля ударних і клавіш відповідно, після чого всі бачать басиста Віма, гітариста Патріка, волинщиків Кастуса й Колла та, звісно ж, Тойфеля, чиї фірмові ріжки не сплутаєш ні з чим. Усі, крім Тойфеля, в костюмах металевого кольору, стилізованих під середньовічний одяг; він сам — у червоно-коричневих штанях також середньовічного типу. Отже, концерт починається. Починається він із привітання Тойфеля російською мовою; протягом концерту він не раз говорив «Спасіба», «Вніманіє, вніманіє»… Буквально з перших нот зал починає шаленіти; на сцені ж твориться надзвичайно гарне видовище — прозорі гітари Віма й Патріка переливаються найрізноманітнішими кольорами (окрему подяку треба сказати освітлювачу), Кастус і Колл грають то на волинках, то на різноманітних дудках, свирілях та інших інструментах; ззаду, на верхній частині сцени, клавішник, окрім власне клавіш, допомагає ударнику; ну а в центрі й попереду Тойфель своїм низьким виразним голосом заводить публіку. Те, що відбувається, нагадує не просто концерт, а виставу. Окремо треба виділити міміку Віма — це щось; приз глядацьких симпатій зірвав саме він. «Wieder Da», «Ihr Wolltet Spass», «Das Labyrinth» ніби пролітають, а далі звучить «Auferstehung (Merseburger)» — та сама пісня з першого альбому з цікавим хоровим супроводом. Після першого куплету світло майже повністю гасне, перетворюючись на червоно-чорне; Він, Колл, Кастус і Патрік співають приспів, зал замовкає, потім знову Тойфель і знову приспів, а завершується пісня п'ятьма волинками — до волинщиків приєднуються й обидва гітаристи, і вокаліст.
Концерт продовжується, ще кілька пісень, «Niemals Ohne Dich», яку підспівує весь зал без винятку, і далі «Fatue». По-перше, на початку пісні викотили дитячий візок, у якому сидів клавішник гурту Хатц зі якимсь дуже старим програвачем, після чого відбувається взагалі щось — на Вімі опиняється гігантський капелюх заввишки сантиметрів 50, а на Патріку — інший капелюх, що робить його схожим на гриб; зал фарбується в синій колір і звучить «Fatue». Після чого Він, Хатц, Патрік і Кастус учотирьох грають на волинках «Die Balz» із першого альбому. Одразу після звучить найдовша пісня гурту — «Komm Her». Далі концерт продовжується в тому ж дусі. Особливу радість у публіки викликали «Paradies», «Bitte Bitte» і, звісно ж, «Nein Nein», під звуки якої закінчилася основна частина концерту. Він ще кидав медіатор, який зловити не змогли, але зате він упав прямо мені під ноги, і я його підняв.
Отже, музиканти пішли; в залі крики «Tanzwut, tanzwut…». Минає 2–3 хвилини, і вони знову на сцені, грають «Ecstase» — а далі починається дещо: Він і Патрік опиняються в чорних хутряних шапках із нашивкою «Серп і молот», які в достатку продають на Арбаті; ззаду шапки у Віма були приклеєні квіти, які йому подарували на початку концерту. Далі «Gotterfunken», заснована на фіналі 9-ї симфонії Бетховена, завершує 1-й «біс» — знову «хор» із волинок.
Ну й другий «біс», що завершує тепер уже остаточно двогодинне дійство, — всі музиканти грають на волинках, у тому числі Тойфель, удруге за концерт, після чого ще одні польоти медіаторів, а також чотири барабанні палички й сет-лісти… Що можна сказати наостанок — це був не просто концерт, це було свято: гарне, яскраве, шалене й водночас щире та добре. Легкі, фактично танцювальні композиції, і хоровий спів, і суперважкі гітарні рифи, й мелодійні речитативи — дві години розкішного дійства на сцені, після якого можна сказати лише одне: цей гурт треба дивитися.
Висловлюємо величезну подяку СДК МАІ за надану акредитацію.
Сет-ліст:
Intro Wieder Da Ihr Wolltet Spass Das Labyrinth Auferstehung (Merseburger) Lugener Der Traum Niemals Ohne Dich Fatue Die Balz Komm Her (Bannkreis) Die Drohne Der Wachter Was Soll Der Teufel Im Paradies Erdbeerrot Bitte Bitte Gnade Dammerung Konigreich Nein Nein
-encore-
Ecstase Gigolo Gotterfunken
-encore- Bretone