Момент, якого всі так довго чекали починаючи з 31 січня, настав. Нарешті, в рамках Ukrainian Incursion Tour, Київ відвідали польські брутальщики PARRICIDE спільно з лисичанським (хоча вже начебто київським) гуртом MENTAL DEMISE. Обидва гурти вже достатньо поїздили Україною в рамках туру, і 18 березня дісталися до стольного Києва. Ну що ж, приступімо.
Отже, на виступ було заявлено шість команд: WILD GARDEN SIMARGL PAGAN LAND MENTAL DEMISE TESSARACT PARRICIDE
Усе це дійство відбувалося в ДК «Батюка». Хто був цей самий Батюк, з'ясувати не вдалося, але МС Крокодил, який, як завжди, був ведучим сейшену, висловив припущення, що це штаб-квартира культу похмурого бога Батюка, бога смерті й руйнування і чогось там ще. Коротше, версія, звісно, цікава, але пізніше я випадково з'ясував, що цей ДК належить київському товариству сліпих. Я так і уявляю їх, що правлять чорні меси в цьому приміщенні… Прямо тру-зал, хе-хе. А взагалі, якщо відкинути жарти, то приміщення мені не сподобалося. По-перше, занадто маленьке й без нормальної вентиляції — наприкінці сейшену здавалося, що перебуваєш у бані, настільки було гаряче й душно. По-друге, на мою думку, зал явно не призначений для проведення будь-яких концертів — то чи в нього погана акустика, то чи була відстійна апаратура, то чи криві руки в звукарів. Загалом звук був не дуже, а дуже шкода, бо було що послухати! Ну і, по-третє, поряд не було точок із пивом! Найближчий ларьок перебував за межами видимості, через що народ ходив дещо збуджений і був змушений ломитися назад до Московської площі на ринок за стратегічним товаром. Ну та гаразд, пора переходити до музики.
Першими виступали WILD GARDEN — гурт, уже досить відомий місцевій публіці, що грає gothic/doom metal. На жаль, на їхній виступ я потрапив ближче до кінця, бо пропустив початок сейшену. До речі, не знаю як, але Еду Єременку (це організатор туру, якщо хто не знає) практично вдалося уникнути тисняви на вході, за що йому величезне спасибі! Я зайшов абсолютно спокійно, не перевіряючи на міцність свої ребра. Зайшовши всередину й кинувши куртку на сидіння (гардероб не був передбачений), я почав протискуватися до сцени. Що тут можна сказати? Команда знайома, грають давно й відіграли як завжди: нічого екстраординарного не показали, але й у бруд лицем не впали. До речі, під час їхнього виступу знову проходила театралізована вистава за темами їхніх пісень. Але оскільки я потрапив до кінця сету, то побачив лише двох чарівних дівчат на сцені. Місця їм знову бракувало, що й не дивно: сцена в ДК «Батюка» набагато менша, ніж у кінотеатрі «Супутник». Гурту явно необхідно виступати на великій сцені.
Наступними виступали сатаністи-злобарі — гурт SIMARGL, що грає satanic black/death. Коли гурт з'явився на сцені, я вже подумав, що Крокодил, оголошуючи їх, щось наплутав, і зараз виступатимуть PAGAN LAND — вокаліст був одягнений у довгу кольчугу й мав лису голову, за винятком потилиці, на якій була заплетена довга коса. Решта учасників гурту виглядали взагалі цивільно: двоє в білих футболках, а один у сірій. Гурту треба дуже добре попрацювати над іміджем, особливо якщо вони хочуть грати satanic black/death. Музика мене не вразила, хоча начебто відіграли без помилок. Усе звучало якось надто банально й неоригінально (BEHEMOTH звучить краще =)), хоча цей стиль ІМХО дає дуже широке поле для творчості. А ще мене просто вразила величезна кількість клавішних. І це в такому стилі! На мою думку, вони там не зовсім до місця. Звісно, вокаліста треба похвалити — людина знущалася над своїм голосом як могла — різкі переходи зі скрімінгу на гроул, це не дуже то й просто! Задатки в колективу є, треба працювати над собою.
Далі на сцені з'явилися львівські язичники PAGAN LAND. Підлаштувавши інструменти й передавши привіти київській публіці «славетного міста Львів», вони розпочали свій сет. Так, ось що називається справжнім паганом! Блек, щедро перемішаний із фолковими слов'янськими мотивами, утяжеленими гітарними рифами, і горді язичницькі тексти — це те, що треба! Хлопці показали клас, я думаю, незабаром вони зможуть скласти конкуренцію наявним лідерам жанру. Пару захоплених слів треба сказати про вокаліста — не в кожного вистачить сили, стоячи протягом усього сету в кольчузі, не просто кричати в мікрофон текст, а при цьому ще й грати на гітарі! Особливо якщо врахувати, що така кольчужка важить 7–10 кілограмів! Однак на якість музики навантаження від предметів одягу не вплинуло — гурт відіграв дуже професійно, що й було оцінено публікою. Народ почав потихеньку розігріватися й розколбашуватися. Наприкінці виступу одна людина навіть прорвалася на сцену і, вискочивши, спробувала звідти стрибнути в натовп, але оскільки фенів від сцени відділяв ряд крісел і порожній простір шириною в метр (до речі, на мою думку, це дуже великий мінус — я так хотів пострибати зі сцени), то впав він на підлогу, знісши охоронця.
Відігравши свою програму й висловивши надію на наступне відвідання Києва, львів'яни поступилися місцем одній із легенд українського бруталу — гурту MENTAL DEMISE. Що тут почалося!.. Публіка хлинула до сцени, ледь не знісши бар'єр, і полетіло м'ясо. Відчувалося, що попередні команди достатньо розігріли народ, і тепер пішла колбасня. Устояти на ногах було неможливо! Народ навколо стрибав, волав і тряс хаєром, а в перервах між піснями скандував назву команди. Загалом відіграв гурт класно — під час пісень в уяві малювався величезний закривавлений шмат м'яса, щойно вирваний із тіла, свіжачок, що обливається кров'ю. Відчувався професіоналізм і великий досвід виступів. Ось тільки тексти іноді були аж надто нерозбірливими ;) — не можна було як слід вникнути в брутальність пісні ;).
Тут із мене попросилося пиво, й довелося покинути зал ;). Поглянувши на величезну чергу в туалет, вирішив вийти на вулицю, а заодно й подихати свіжим повітрям. Потім я дуже пошкодував, що не поспішав повернутися. На сцені тим часом з'явився харківський бенд TESSARACT (ударник якого, Костя Змієвський, є співробітником нашого сайту). Зайшовши в зал, я першим ділом звернув увагу на людину, що верещала гроулом у мікрофон. Дивлюся — начебто все нормально, але щось все-таки не так. Потім, коли до мене дійшло, кого я бачу перед собою, мене потрясло… це був не вокаліст… це була ВОКАЛІСТКА! Блін, до знайомства з цим гуртом я знав лише про один бенд, де на гроулі стоїть дівчина — це ARCH ENEMY. Ну що ж, тепер у неї з'явилася гідна конкурентка з України. Дівчина раніше була учасницею гурту ДЕЗДЕМОНА, але з низки причин тепер виконує ці обов'язки в TESSARACT. Ще треба сказати, що ударник Костянтин Змієвський теж дуже непогано справлявся зі своїми обов'язками, але все-таки найбільше уваги дісталося вокалістці. Блін, я напевно хвилин п'ять піднімав щелепу з підлоги, а деякі навіть відмовлялися вірити, що це співає дівчина. Гурт відіграв на відмінно — бажаю їм продовжувати в тому ж дусі, і, дивись, їх скоро дізнаються в Європі.
Настав час хедлайнерів фесту — польського гурту PARRICIDE. Поки вони відлаштовувалися, доволі підвтомлений народ почав жваво підтягуватися до сцени. Спочатку хедбенгери вельми підозріло поставилися до вокаліста, схожого на кислотника, з коротким хаєром і в штанях із підтяжками. Але перші ж акорди порвали всіх. Звідки в людей узялися сили — не знаю, але натовп видав нову порцію колбасні й м'яса. І це було не просто м'ясо — це було М'ЯСО. А під сценою йшла справжня рубка! Ну й я, звісно, не міг таке пропустити ;). Усі дружно забили на охоронців і рванули до сцени ;). До речі, пісні також виконувалися польською мовою й звучали вельми оригінально. Щодо музики можна сказати одне — відчувається рівень. Очевидно, що важка сцена розвинена в Польщі значно краще, а шкода. Попри, здавалося б, схожість багатьох гуртів, у наших не той рівень. Ну нічого, я думаю, наші команди ще встигнуть надолужити своє. Виконавши наприкінці безсмертний твір CANNIBAL CORPSE — «Hammer Smashed Face», вони закрили сейшн (до речі, ця композиція КАННІБАЛІВ користується шаленою популярністю серед брутальних гуртів — її, здається, перегравали всі кому не ліньки). Свято закінчилося — під якусь незрозумілу музику народ почав розходитися.
Пару слів скажу про світло. Його не було. Точніше, те, що було, язик не повертається назвати світлом. Судячи з усього, ці конструкції було встановлено силами самих організаторів безпосередньо перед сейшеном. Ну загалом шкода.
Охорони ж практично не було видно. Ну й слава Батюку =), хоч ніхто не заважав відриватися. Щоправда, коли я спробував прорватися до сцени під час виступу PARRICIDE, охоронець відштовхував мене разів три, та так, що я перекидав ряд крісел і сам падав разом із ними. Коротше, його поведінка була мені абсолютно незрозумілою, адже поруч народ уже вовсю рубився під сценою :(. Ще запам'ятався один прикол, пов'язаний із цими охоронцями: коли під час виступу вокаліст PARRICIDE стрибнув зі сцени в натовп і там поколбасився, секʼюріті не хотів пускати його назад на сцену =). Типу, хлопче, ти хто такий? =)
Підбиваючи підсумок, треба сказати, що сейшн вдався — організація була хорошою, команди, що виступали, відіграли добре, і сам склад був підібраний вдало. Ось якби ще звук був кращим. Та й приміщення, як я вже казав, абсолютно не підходить для проведення подібних акцій.
У вигляді анонсу: наприкінці квітня нас мають відвідати VADER. Чекаємо.
Окрема подяка Еду Єременку за надану акредитацію.