Посилання на повні фоторепортажі по днях:
День 1. SKYLINE, SEPULTURA, AMARANTHE, U.D.O., SAXON, CIRCLE II CIRCLE (2-8-2012)
День 2. OOMPH!, KAMELOT, OVERKILL, CORONER, OPETH, HAMMERFALL, DIMMU BORGIR, IN EXTREMO (3-8-2012)
ПОТОНИ В БРУДІ АЛЕ ТРЯСИ ГОЛОВОЮ — саме так мав би звучати девіз останнього Вакена. Я пам'ятаю слова мого сусіда по кемпінгу: «О, ви купили чоботи, ну тепер точно жодного дощу не буде». Rain or Shine — справді немає такої сили, яка може зупинити фестиваль у Вакені, океани звуку та приголомшливий стан духу в кожного.
Але ситуація з погодою була справді неймовірною, фантастичною, або… мабуть буде набагато чесніше сказати, що ситуація була жахливою та страшною, так, так точно буде краще. Загалом, якщо чесно, коли я розбираю фотографії, мені досі важко повірити, що таку дику масу бруду змогли намісити звичайні людські ноги протягом якихось п'яти днів. Веб-камери фіксували численні спроби впоратися з океанами бруду, але вони були зовсім безперспективними, люди й машини грузли в багнюці, яка до третього дня в деяких місцях сягала глибини 30 сантиметрів. Однак якщо ви були на Вакені хоча б раз — ви мене зрозумієте. До біса з цим природним катаклізмом, уже в Гамбурзі в людей, попри хмари, у мене був приголомшливий настрій, коли я бачив людей із наметами та у відповідному металевому фестивалю вигляді. Ще три години і маленьке село, а в цей момент уже величезний металевий мегаполіс зустрів мене, точніше спочатку було містечко Ітцехо та традиційний обід неподалік від вокзалу. Таксі, Вакен, божевілля знову почалося!
Для початку, кемпінг. Одразу скажемо, якщо ви жили в готелі — значить на Вакені ви не були. Саме з кемпінгу починається ваше знайомство або зустріч після довгого очікування з Вакеном. Він поділений на зони з літерами за алфавітом, у деяких лише намети, в багатьох — ще й машини, якщо подивитися на карту, то можна переконатися, що кемпінг-зона загалом має досить чітку структуру, а більшість вулиць названі на честь різних гуртів або знакових металевих пісень (Acacia Avenue, Slayer street, IN FLAMES street, Maiden avenue та ін.) Є ще й VIP/прес-кемпінг для акредитованих журналістів, фотографів, учасників металевої битви. Він практично примикає до бекстейджу й дуже близький до головних сцен. Зона кемпінгу має справді гігантську інфраструктуру та дуже уважно супроводжується працівниками фестивалю. У кемпінгу абсолютно унікальна атмосфера. Об'єктивно кажучи, дехто майже не виходить із цієї зони, вважаючи за краще готувати барбекю та спілкуватися, дуже часто музика з машини заглушує музику з далеких сцен, хтось грає, хтось спить, хтось прикрашає свою зону як вміє: прапорами, постерами тощо.
Тепер кілька слів про основні фестивальні зони. Wacken Centre — центральна площа з величезним ринком, гігантською лінією з їжею та напоями, футбольним полем, кінозоною, саме з неї ви заходитимете в концертну зону, також величезну площу, залежно від ситуації практично порожню, а іноді забиту до межі понад 50 тисячами людей. Ринок — місце, де ви можете купити все: CD, DVD, вініл, майки, мерч, капелюхи, окуляри, рушники, намети, рюкзаки, ремені. Beer garden — назва говорить сама за себе, чи не так. Звідти додатково ще й шикарний вид на основні сцени. У цієї зони є своя невелика сцена, де різні веселі шоу-гурти та ді-джеї розважають споживачів пінного напою.
Wacken Plaza розташована між Wacken Centre та Wackinger Village — там теж є сцена? Їх навіть дві, і вони криті, саме там проходить битва молодих гуртів, а також багато інших цікавих подій.
Wackinger Village — місце, де ви можете відчути середньовічний дух з усіма притаманними особливостями того часу: ремесла, вікінги, лицарські бої, вогняні шоу... Також у селі Wackinger проходять щоденні дійства, наприклад Турнір Bruchenball або шотландські Highland Games, в яких кожен міг взяти участь. А ще в селі постійно виступають гурти, в яких все чудово з почуттям гумору: Russkaja, Saor Patrol, Vogelfrey, Santiano, Torfrock, Panteon Rococo, Eisenherz, Ingrimm, Diablo Swing Orchestra, це далеко не повний список.
Тепер про зміни. Перше й головне — W.E.T. stage переміщено з центральної частини за село вікінгів у простір Circus. З одного боку тепер потрібно було близько 15 хвилин, щоб дійти від головної сцени до неї, з іншого — тепер сцена була розділена на дві частини, плюс додатково ринг для реслінгу. Були там виступи багатьох цікавих, але не дуже знаменитих колективів, проходила металева битва молодих команд за право отримати контракт із лейблом Nuclear Blast, сталася на просторі цієї арени й зовсім унікальна подія — акустичний сет MOONSPELL.
Отже, почнемо. SKYLINE за своїм звичаєм зіграли програму з кавер-версій відомих пісень, а ось із гостями цього разу було якось зовсім не густо, лише королева металу Доро Пеш. Минулого року вона теж була, але компанію їй додатково складали тоді Дядько Том Енджелріппер, Удо Діркшнайдер та Кріс Больтендаль, кожен співав один із гімнів Вакена.
SEPULTURA — саме вони відкрили вже основну програму головної сцени. Дуже рідко буває, коли гурт два роки поспіль бере участь в одному фестивалі, для Вакена це майже небувала справа, але бувають винятки, і в цьому випадку воно того вартувало. Музикантів SEPULTURA підтримав один із найнезвичніших європейських ансамблів, що складається з 17 осіб, 14 з яких — ударники. Він називається LES TAMBOURS DU BRONX. Вони взяли участь у виконанні 7 пісень, серед них такі хіти як Territory, Refuse/Resist, Arise, Roots Bloody Roots, а також кавер на композицію PRODIGY Firestarter.
Відійдемо до найдальшої, критої, сцени. AMARANTHE — як назвати це, просто прорив — недостатньо в цьому випадку. Їхня комбінація пауер-металу та модерн-металу дозволяє видавати просто приголомшливі хіти й давати незабутні шоу. 5000 людей, ніяк не менше, заповнили простір критої арени. У перший день, увечері, хіба це не фантастика?! Хіба це не миттєве визнання?! Гурт виправдав очікування повністю — гарне, чудове, енергійне шоу.
Уже вп'яте за свою історію гурт U.D.O. піднявся на сцену Вакена (до цього вони виступали на фестивалі в 1997, 1999, 2002 та 2010, також був концерт у рамках реюніон-туру Удо з ACCEPT). Це був не просто концерт, а ювілей Удо. Подвійний: 25 років команді U.D.O. та 60 стукнуло самому пану Діркшнайдеру. Для представлення деяких пісень із перших альбомів колективу (Animal House, Mean Machine and Faceless World) Удо запросив на сцену музикантів, які грали в гурті в ті роки: Mathias Dieth (гітара), Andy Susemihl (гітара) та Thomas "Bodo" Smuszynski (бас). Ну і, звісно, логічно було б побачити Штефана Шварцманна за ударною установкою, але треба пам'ятати, що Штефан увійшов до оновленого складу ACCEPT з новим вокалістом. Тому на барабанах зіграв… син Удо Свен. Величезною несподіванкою став дует із містером Лорді під час виконання Break the Rules. Далі виступ продовжився вже в нинішньому складі колективу, прозвучали пісні з альбомів, починаючи з 2002 року, а також класичні хіти ACCEPT: Screaming for a Love-Bite, Head Over Heels і, звісно, три найголовніші: Princess of the Dawn, Balls to the Wall та Metal Heart. Але найунікальнішою подією став дует із Доро. Приголомшлива й зворушлива, неймовірно гарна балада «Dancing with an Angel» була записана в 2002 році і за 10 років жодного разу не виконувалася. Немає жодних гарантій, що вона буде зіграна хоча б ще один раз будь-де.
SAXON — уже всьоме ветерани NWOBHM, дуже любимі в Німеччині, піднялися на сцену Вакена. Нічого не треба тут говорити, просто вони зіграли бест-оф і це головне, пісні "Wheels of Steel" та "Strong Arm of the Law" старші за значну частину аудиторії. 20,000 Ft, Heavy Metal Thunder, Strong Arm of the Law, To Hell and Back Again, 747 (Strangers in the Night), Motorcycle Man, Wheels of Steel — всі ці знамениті хіти металу були написані в 1980 році. Об'єктивно кажучи, SAXON — гурт 80-х. І концертна програма будується чітко з пріоритетом саме старих пісень, а не речей з нових дисків, які, до речі, виходять більш ніж регулярно. Сумно, але факт: публіка чекає від Біффа Байфорда хіти, написані 30 років тому.
CIRCLE II CIRCLE виступали на тій самій сцені, що й AMARANTHE. Але от тільки людей було навряд чи більше тисячі. Уже було темно, під ногами був вологий і слизький ґрунт, можливо, це теж когось налякало.
VOLBEAT — неймовірний успіх цього гурту в Європі — предмет для заздрості багатьох, але навіть найстійкіший критик колективу не може знайти пролом у цьому колективі, це неможливо. Унікальне поєднання гурту та хард-року доукомплектовується одним із найкращих рок-вокалів сучасності. Так, вони зібрали людей, вони довели вчергове право на свій статус. 20 пісень прозвучали як одна. А ще були Мілле Петрочча (KREATOR), Міхаель Деннер (MERCYFUL FATE) та Барні Грінуей (NAPALM DEATH) як спеціальні гості. Ось так перший день і завершився.
Другий день. Земля вже була не землею, а огидним місивом.. OOMPH! піонери Neue Deutsche Härte виступили на Party stage. Було не так багато людей і не такий довгий сет, але виступ був прекрасним у всіх відношеннях. Дере Гой із гримом під Джокера був просто неперевершений.
KAMELOT. Непогано й дуже професійно виступив один із найкращих прогресив-пауер металевих гуртів. Колектив довів, що не лише в студії вони майстри.
OVERKILL. Цього дня саме вони взяли й порвали публіку, саме вони захопили її, зачарували й не відпускали до кінця дня. Як? Дуже просто, Вакен був перетворений із німецької землі на царство треш-металу. Вокал Блітца був подібний до ракети, а сет-ліст, ось вам і привід для божевілля. Але головною причиною був сет-ліст, а точніше його вінчальна частина, це так тупо, так смішно, так безглуздо, і так о****о правильно: лише два слова — FCK YOU. Наступні три години тисячі металхедів вітали одне одного виключно фразою "We don't care what you say… Fuck You!" Це була справжня пандемія.
Немає нічого кращого за олдскул, кхе, кхе, кхе. Що за старече бурчання, я маю негайно зупинитися, однак інакше я не можу описати виступ CORONER. Було багато тривожних очікувань. Реюніони, розчарування серед фанатів, аналогічно всередині гурту, забагато розчарувань фанатів, а також розчарування всередині гурту. Але не цього разу — CORONER підтвердили своє право вважатися одними з головних треш-метал колективів Європи. Це було просто, швидко, вміло й точно, більше мені нічого додати.
OPETH синхронно з CORONER представили свою програму на головній сцені. Якщо чесно, я не помітив, щоб вони зібрали значно більше людей порівняно зі швейцарцями. Це був явно не день Мікаеля Окерфельдта. Незадовго до Вакена ця сама програма в клубі виглядала геніально, а тут вона якось розтікалася у світлі ненадовго визирнувшого сонечка.
HAMMERFALL навпаки були гуртом, який реабілітував себе за традиційно не надто сильні виступи в клубному просторі, їм реально необхідна фестивальна сцена. Вона дозволяє зрозуміти, як зміг цей гурт 15 років тому відродити з попелу труп пауер-металу.
DIMMU BORGIR. Найзнаменитіший металевий гурт Норвегії повторив свій сет з оркестром, який презентував у себе на батьківщині рік тому. Я бачив за кілька місяців до цього звичайний виступ колективу, в рамках якого досить нудно був виконаний третій альбом колективу цілком і ще маса чудових пісень, враження було дуже неоднозначним. Але того вечора на Вакені вони були королями сцени, в цьому їм допомагали хор та оркестр, Шаграт, колектив і цей супровід створили просто приголомшливу атмосферу, з понад 650 виступів, які я бачив за багато років, це був один із найкращих. Браво!
IN FLAMES. Знову ж гурт, який я неодноразово бачив у клубі, перевершив себе й видав приголомшливе шоу, зарядивши позитивом людей, попри огидну погоду.
Що було далі, а далі були флейта, арфа, волинка, мертві мови Європи, що за мандрівний оркестр, хто ці менестрелі, невже ожили середньовічні легенди. Ні, ну… майже, адже на сцені IN EXTREMO, королі німецького фолк-металу, півтори години неймовірного позитиву, танців, феєрверків і надзвичайної харизми Мікі, вокаліста й лідера колективу.
Третій день відкрили GAMMA RAY. Це було… погано. Каю Хансену треба щось терміново робити з голосом, регрес із кожним роком дуже помітний. Він приголомшливий фронтмен, він готовий заразити своєю посмішкою кожного, але ж співати все одно треба.
Якщо ви бачите величезну кучеряву людину середнього віку зі вкороченою мікрофонною стійкою (у стилі Фредді Меркьюрі), ви можете не сумніватися — TESTAMENT і Чак Біллі на сцені прямо зараз. І взагалі, заспокойтеся, від вас уже рівним рахунком нічого не залежить. Вони все одно все спалять і знищать. Це був неймовірний за своєю потугою та енергетикою виступ. Наче одна довга пісня, подібна до термоядерної бомби. Міць і напір цього колективу просто не знають меж.
PARADISE LOST, як не дивно, вперше виступали на Вакені. У цей самий час їхні давні друзі NAPALM DEATH окупували Black Stage. Нік Холмс навіть пожартував: Барні, ти набрид, давай тихіше. Але всі, хто коли-небудь бачили виступ NAPALM DEATH, розуміють, що навіть якби Нік був на одній сцені з Барні, жодного результату б це не принесло. Гурт представив чимало пісень із нових релізів, але й старий матеріальчик на кшталт 'Suffer the Children' чи двосекундна також не були забуті.
Після легенд ґрайндкору SIX FEET UNDER розпочав своє буйство з того, що Кріс Барнс верещав перед публікою: "Time to die, motherfuckers!" Для початку прозвучала всім відома пісня CANNIBAL CORPSE 'Stripped, Raped and Strangled'. Цілу годину вони підривали мозок усім присутнім своїм дет-н-ролом, а наприкінці зіграли 'Hammer Smashed Face' та кавер на 'T.N.T.' AC/DC.
Якщо ви на Вакені 2012 року дивилися виступи CRADLE OF FILTH або DARK FUNERAL — ви припустилися великої помилки. Бо ви побачите ці колективи ще багато разів, їхні виступи досить одноманітні, а ось акустичний сет MOONSPELL — подія справді унікальна в усіх відношеннях. Ніхто не знає, коли подібне повториться знову. Всього сім пісень: Wolfshade (A Werewolf Masquerade), Opium, Awake, The Southern Deathstyle, Scorpion Flower, Alma Mater, Full Moon Madness. Віолончелі, жіночий бек-вокал, акустичні гітари, мінімум екстремального вокалу. Це була казка, чарівна, трохи страшна, але зачаровуюча…
Хто при здоровому глузді готовий реально повірити, що THE SCORPIONS по-справжньому вирішили зав'язати з музикою. Їхній прощальний тур стартував чотири роки тому, вони вже зіграли безліч концертів у рамках цього туру і кожного разу був «найостаннішим, остаточно й безповоротно, останнім». Їхній виступ досить сильно відрізнявся від багатьох інших, не програмою, вона була цілком стандартною, а ось звучання було унікальним, воно було дуже важким, абсолютно металевим. Що тут сказати — THE SCORPIONS підтвердили свій статус рок-легенд, хоча, по правді, в цьому ніхто й не сумнівався.
DIABLO SWING ORCHESTRA були гостями в селі вікінгів. Оперний вокал, свінг і джаз разом із металом, що може бути краще…
MACHINE HEAD, MINISTRY та EDGUY завершували Вакен 2012. Небагато людей були здатні продовжувати стояти перед сценами, бо було брудно, слизько, продовжував іти дощ, стало дуже холодно, а загалом люди жахливо стомилися.
Головне питання — після такого стихійного лиха чи поїдемо ми на Вакен через рік? Яка відповідь? А якою вона може бути на таке ідіотське питання? Звісно ж ми побачимо одне одного рівно через рік незалежно від того, яка буде погода! RAIN OR SHINE!
Висловлюємо подяку організаторам фестивалю та особисто Britta Kock та Fine Wolff за надані акредитації