Що, вже втретє?! А ж справді, минуло менше 2-х років від часу першого приїзду фінського гурту. І ось вони знову в москві.
Колектив утворився у 2003 році на основі існуючого раніше SHAMAN. Клавіші були замінені акордеоном і скрипкою. У 2005 році в гурті відбулися серйозні зміни у складі, від первісного вціліли лише скрипаль і акордеоніст. Лірика стала англомовною (правда, третій альбом KORPIKLAANI вже наполовину фінською, а четвертий альбом, який вийде в червні, вже майже весь знову фінською мовою). Один із перших концертів в оновленому складі відбувся у вересні 2005-го в московському Релаксі, кількість народу практично не дозволяла там знаходитися, було дуже, просто кошмарно жарко, однак на якості концерту й нескінченному позитиві від музикантів це просто ніяк не позначилося. У травні 2006 року вони повернулися, цього разу виступали в Точці й представляли свій уже третій альбом, цілком закономірним став той факт, що через майже рік один із найулюбленіших російською публікою європейських фолкових колективів знову відвідав нас.
Якщо в минулі приїзди розігрівальних команд було кілька, то цього разу лише пітерці ТРОЛЛЬ ГНЁТ ЕЛЬ уже втретє розігрівали фіннів. ТГЄ відіграли хвилин 40, все було як зазвичай, бурхлива реакція на ТГЄ з боку публіки на сьогоднішній день — явище вкрай рідкісне, бо гурт грає в москві надто вже часто і, по великому рахунку, завжди однаково. Чимала частина відвідувачів «Точки» під час сету пітерського гурту відверто перебувала в барі й «готувалася» до виступу KORPIKLAANI
Виступ ТГЄ благополучно завершився, в залі вже накопичилося вельми пристойне число людей, вельми бадьоро й весело налаштованих. Що ж, увесь зал перебував в очікуванні Йонне та його гурту. На прес-конференції музиканти виглядали більш ніж спокійними й трохи втомленими, однак коли вони з'явилися на сцені, від цієї удаваної млявості не залишилося й сліду. Знову перед очима москвичів постав цей дивовижний секстет. Розвеселіший ударник Матсон зайняв своє місце. По один бік сцени найсерйозніший учасник колективу — майже ніколи не усміхнений скрипаль Хіттавайнен, який у гурті відповідає ще й за волинку, і гітарист Cane, найвищий учасник колективу, що трохи нагадує ковбоя. Навпроти них щільної статури, по пояс оголений акордеоніст Юхо й володар срібної бороди басист Яркко. Ну а в центрі, навряд чи треба говорити хто. Зрозуміло, в центрі мікрофон і оленячі роги. Начебто нічого не забув. Вельми, погодьтеся, неординарний хід. Ні, все ж таки я когось забув... Мабуть, від цього учасника колективу стільки енергії, позитиву й неймовірного драйву, що про нього навіть забуваєш, бо говорити про нього — це зайве, адже KORPIKLAANI — це він і є, отже в центрі сцени, озброєний гітарою й уже згаданою мікрофонною стійкою з рогами, засновник і незмінний лідер колективу, автор усієї музики й майже всієї лірики Йонне Ярвелла. І... почалася музика, а правильніше сказати свято, щире, радісне, добре, позбавлене пафосу, наповнене позитивним змістом і таке, що залучає до себе кожного, хто прийшов до клубу, без найменшого винятку. Що коїлося на сцені — там було свято! Що коїлося в залі — аналогічно. На одній із пісень несподівано для всіх Йонне зняв один зі своїх чобіт — потримав і запустив у зал, незабаром він повернувся на сцену, мало не контузивши басиста. Об'єктом основних знущань цього разу став акордеоніст, і пиво він на свою бідну голову отримав, і взагалі Йонне не відмовляв собі в забавах. Гралися пісні з усіх альбомів гурту. Зрозуміло, зал підспівував, та й як інакше, хіба можна було не заспівати разом з Йонне «Spirit of The Forest», а що відбувалося на «Beer, Beer» — Йонне спускав у зал титульний напій, обливав ним себе й публіку, на завершення всього вимовляв слово «пиво» російською.
Чи стрибали зі сцени — питання риторичне. Стейдждайверів було чимало, Йонне більш ніж спокійно на них реагував, навіть позитивно, один із тих, хто стрибав, ще й потягнув за собою охоронця, що стояв на сцені, останній навряд чи був вдячний цій милій людині із залу.
Ніщо так не радує публіку, як несподіваний біс. Не та ситуація, коли всі розуміють, що фраза «до побачення» означає лише те, що зараз музиканти відпочинуть і зіграють парочку своїх хітів, якими й завершать концерт, і якого чекають як щось само собою зрозуміле. У випадку з KORPIKLAANI вже всі були впевнені, що все скінчилося, але вони знову з'являлися й з'являлися, в підсумку концерт тривав майже годину сорок, а у фіналі Йонне вже не вперше «пішов у народ», соліста фіннів носили на руках секунд так п'ятнадцять, після чого він, вчергове попрощавшись з усіма, пішов зі сцени разом з іншими музикантами.
Ось і відгримів черговий концерт цього чудового колективу з країни суомі. Будемо сподіватися, і навіть будемо впевнені, що не останній. Можна говорити з упевненістю, що Йонне з товаришами завжди зустрінуть теплий прийом у росії. Тож будемо чекати на їхній наступний візит.
Підготовка матеріалу — Alan
Особлива подяка DeltaMekong Concert і особисто Володі та Віталіку за надані акредитації