До цього промо я ніколи не чув про WALLFAHRER. Можливо, частково так і задумано. Від самвидавного дебюту Anthologie Der Abkehr, що вийшов у квітні 2018-го, цей німецький проєкт не розкриває, хто за ним стоїть. Усі інструменти й вокал — на одній анонімній людині, і більше нічого не розголошується. Водночас альбоми виходять регулярно: Rattenritual у 2019-му, Lightbringer-Leidbringer у 2020-му, Den Menschen So Fern у 2022-му та In Dubio Pro Misanthropia у 2024-му. Knochenkabinett, який з'явився 7 серпня, — шостий повноформатний альбом, і його, як і дебют, видано без лейбла.
Назва перекладається як «кабінет кісток», а заява, якою гурт супроводив альбом, пояснює задум: «Пошук визнання, залежність від марнославства, прагнення схвалення. Зрештою не лишається нічого, крім кісток і пилу. Ні пам'ятника, ні хвали, ні шани». На обкладинці — склепінчаста зала, обвішана гірляндами з черепів, у центрі — люстра з кісток, а постать у каптурі йде до дверей, за якими видно ліс. Мені одразу згадалася Седлецька костниця в Кутній Горі, де я був років двадцять тому: там у каплиці теж висить люстра з людських кісток.
WALLFAHRER зазвичай записують у блек-метал. На мій слух, це ближче до blackened death metal, але не хочу заглиблюватися в технічні деталі: це чудова музика. Якість запису відмінна, як і структура пісень. Мені дуже подобається баланс гітар, барабанів і вокалу. Вокал у міксі головний. Увесь він — блек-металевий скримінг, без жодного чистого співу, і звучить чітко й гучно, не тонучи під інструментами. Навіть у найнапруженіших місцях кожен інструмент добре чути, і ніщо не зливається в брудну какофонію.
Для мене вирізнилися три пісні. Титульна доволі швидка, з чіпкою мелодією в приспіві. «Festung Einsamkeit» починається з емоційного акустичного вступу, потім у повільному темпі підключаються гітари з дисторшном, а завершується композиція спокійніше. Одразу за нею йде «Interludium Osseum» — найкоротший трек платівки, три хвилини. Це інструментальна інтерлюдія, і, як на мене, її латинська назва відсилає до тих самих кісток на обкладинці. «Wir Waren Das Volk» триває понад десять хвилин, і в ній багато емоцій та сили. Її чисті гітарні партії нагадали мені DRUDKH.
Єдина моя претензія — до обкладинки. Вона не чіпляє око, а така музика заслуговує на гарнішу обгортку. Knochenkabinett триває 59 хвилин, і це дуже сильний альбом. Я радий, що мені випало його почути. Як на мене, WALLFAHRER заслуговують на не меншу увагу, ніж їхні співвітчизники KANONENFIEBER і DER WEG EINER FREIHEIT.
★★★★½ 9/10
WALLFAHRER - Knochenkabinett (повний стрім альбому):
Стежити за WALLFAHRER
- Bandcamp: https://wallfahrer.bandcamp.com
- Instagram: https://www.instagram.com/wallfahrer616
- YouTube: https://www.youtube.com/channel/UCAp_0Ub74SNAUneA-kvaFnQ
Промо надано Metal Message.